Плоди абрикоса привертають не тільки своїм виглядом і смаком, а й поживністю та цілющими властивостями. Їх споживають як у свіжому вигляді, так і в сушеному, з них готують варення, джеми, соки, компоти, киселі тощо.
Абрикоси містять цукри (10,5%), інулін, лимонну, винну й яблучну кислоти, дубильні речовини, крохмаль, вітаміни групи В, С, Н, Е, Р, провітамін А, залізо, срібло, фосфор, йод тощо. Крім того, в абрикосах є пектин, здатний виводити з організму токсичні продукти обміну й холестерин. На думку індійських і пакистанських дослідників, споживання в їжу абрикосів і продуктів їх переробки сприяє подовженню життя. Спостереження за харчуванням жителів індійської долини Хунза в Гімалаях, де середня тривалість життя становить 85-90 років, показало, що в них серед харчових продуктів головне місце займають абрикоси.
ПЛОДИ ЗДОРОВ’Я
Плоди абрикоса сприятливо впливають на процес кровотворення, що особливо важливо для тих, хто страждає від анемії. А завдяки великому вмісту магнію, швидко й надовго усувають підвищений артеріальний тиск. Тому в разі гіпертонії в сезон дозрівання абрикосів рекомендують їсти їх якомога більше. Крім того, споживання абрикосів поліпшує пам’ять, підвищує працездатність мозку, розширює церебральні судини. Кількість калію в цих плодах значно більша, ніж в інших фруктах та овочах. А оскільки калій є регулятором роботи серцевого м’яза, то абрикоси в будь-якому вигляді дуже корисні для тих, хто має проблеми з серцем. Особливо помітно позитивну дію кураги, урюку та свіжих абрикосів на хворих з хронічною серцевою недостатністю.
До того ж абрикоси мають сечогінні властивості, тому їх застосовують у разі захворювань нирок. Вагітним за токсикозу, набряків та гіпертонії їх рекомендовано в першу чергу.
Треба зазначити, що найбільш корисні свіжі та сушені абрикоси, бо в процесі термічної обробки частина вітамінів руйнується.
Усього 100 г м’якоті абрикосів на день здатні позбавити від хронічних запорів і налагодити регулярні випорожнення.
Свіжа м’якоть плодів - чудовий засіб у разі сонячних опіків та дерматитів. Абрикоси очистити від шкірки, перетерти через ситечко чи натерти на пластмасовій тертці. Цю кашку нанести на уражені місця на 20-30 хв (можна попередньо викласти її на марлю).
СІК, ЯКИЙ СТАВИТЬ НА НОГИ
Абрикосовий сік засвоюється організмом легше, ніж плоди. Тому рекомендацій щодо його вживання значно більше. Залежно від наявності захворювань і проблем організму, абрикосового соку можна випивати від 100 мл до 1 л на день. Загалом 0,75 склянки такого соку достатньо для задоволення добової потреби людини у вітамінах.
Для приготування абрикосового соку треба взяти абсолютно стиглі плоди, в яких кісточка легко відділяється від м’якоті. Після миття й обсушування їх слід звільнити від кісточки, помістити в сокоробку й вичавити сік. Можна також просто розім’яти виделкою або товкачем і відтиснути сік через марлю. Не варто намагатися якомога старанніше переціджувати: сік більш корисний із м’якоттю. До того ж пити його слід відразу після приготування, оскільки він швидко втрачає свої цілющі властивості, навіть за перебування в холодильнику.
150 мл абрикосового соку на день задовольняють добову потребу людини в каротині. Для ліпшого засвоєння вітаміну А слід додати 1 ч. л. олії без запаху.
У разі гіпертонії дуже корисно випивати по 0,5 склянки абрикосового соку тричі на день перед їдою.
Виснаженим хворобою людям рекомендують приймати по 1-3 склянки абрикосового соку на день, залежно від реакції кишечнику. Цей спосіб застосовували ще лікарі Стародавнього Китаю, піднімаючи на ноги дуже важких хворих після виснажливих хвороб.
Вагітним і маленьким дітям абрикосовий сік корисний як «будівельник» клітин, жирової тканини, кісток і зубів: приймати по 150 мл соку на добу.
У разі коліту, метеоризму й дисбактеріозу абрикосовий сік допоможе нормалізувати кислотність шлунка й налагодити регулярні випорожнення. Норма прийому залежить від маси тіла людини, зазвичай достатньо вранці і ввечері випивати по 100 мл соку абрикосів.
За проблем у сечостатевій сфері сік абрикосів може допомогти як чудовий сечогінний засіб. Варто лише в проміжках між прийомами їжі випивати по 100 мл соку, доводячи кількість прийомів до 6-8 на добу.
Як уже було зазначено вище, абрикоси дуже корисні за серцево-судинних захворювань, що супроводжуються набряками. Раз на тиждень рекомендується проводити розвантажувальний день: 300 г намочених сухих плодів (кураги) з’їдати за 4 прийоми протягом дня, а також випивати по 0,5 л абрикосового соку з м’якоттю.
Зовнішньо сік можна застосовувати для загоєння ран, від прищів та вугрів.
УРЮК – СУХОФРУКТ ДОВГОЖИТЕЛІВ
Існує три види сушених абрикосів - курага, кайса й урюк. Курага – це висушені половинки абрикосів без кісточок. Кайса - нерозрізаний абрикос, у якого кісточка видалена через отвір у місці прикріплення плодоніжки. Урюк - висушений цільний абрикос із кісточкою. Основна їхня цінність у тому, що під час сушіння вони зберігають більшість вітамінів і мікроелементів. Проте жителі Середньої Азії - таджики й узбеки - упевнені, що тільки урюк володіє потрібними цілющими властивостями, а курагу і кайсу вважають звичайними солодощами. І в цьому є сенс, адже технологія сушіння урюку набагато екологічніша, ніж в інших сушених абрикосів. Справа в тому, що він сушиться без втручання в цей процес людини: стиглі плоди залишають на дереві дозрівати до повного зневоднення.
Урюк дуже багатий вітамінами й мінеральними речовинами. За вмістом калію він узагалі є рекордсменом серед інших сухофруктів. Жителі Середньої Азії ставляться до цього плоду як до дару Аллаха, оспівують його цілющі властивості у віршах і казках. Таджики, наприклад, вважають, що, якщо щоранку випивати настій дикого урюку, що виріс у гірському районі, то можна прожити без хвороб років до 100-120. Більше того, цей сухофрукт вважається «плодом краси»: він омолоджує шкіру й зміцнює волосся. Медики теж відзначають цілющі його властивості. Він усуває закупорки судин. Його солодкі сорти добре допомагають у лікуванні нервових розладів, а кислі – здатні допомогти за хронічної мігрені та застудних захворювань.
ПОКУПНА КУРАГА: КОРИСТЬ ЧИ ШКОДА?
Кайса й курага за своїми цілющими якостями схожі з урюком. Правда, вони значно перевершують свого побратима з кісточкою за вмістом cахарів, каротину та йоду. Останнє робить курагу й кайсу хорошим засобом профілактики ендокринних захворювань.
Найбільш популярною у нинішніх споживачів є курага. І все б нічого, якби не хімікати, які застосовують під час її виробництва. Практично вся курага сушиться за допомогою сірчистого ангідриду для додавання їй товарного вигляду. Цим газом обкурюють плоди, внаслідок чого вони набувають неприродного жовтого чи помаранчевого кольору. У цьому разі курага стає неїстівною для жучків і довго зберігається (не гниє й не цвіте). Також під час обкурювання на шкірці утворюється сірчиста кислота, що запобігає потемнінню фруктів під час сушіння.
Тому деякі узбеки говорять, що курагу в нинішні часи ліпше взагалі не купувати. Необроблену ж сіру курагу рідко де можна зараз побачити. Ліпше купувати сушений урюк. нього більш насичений смак, а також багато смакових відтінків, які в куразі губляться. Але якщо дуже хочеться кураги, то можна урюк трохи розмочити і витягнути кісточку. Або знайти на ринку непоказну матову сіру курагу.
ЯК ЗАГОТУВАТИ ЦЕЙ ЦІЛЮЩИЙ ПЛІД НА ЗИМУ
Проте якщо є така можливість, то можна заготовити курагу й самостійно, в домашніх умовах. Існує давній «дідівський» спосіб сушіння абрикосів на сонці. Для цього слід відібрати тільки стиглі фрукти. Перед сушінням їх потрібно помити, розрізати навпіл й видалити кісточки. Потім на 10-12 хв занурити у водний розчин лимонної кислоти (2 ч. л. на 1 склянку води) - це запобіжить потемнінню плодів. Після чого розкласти на решеті розрізом донизу в один шар. Сушіння на сонці триває 3-4 дні. Далі плоди потрібно укласти в кілька шарів в одному з решіт і досушити в тіні. Із 4 кг свіжих плодів можна отримати близько 1 кг кураги, яка може тривало зберігатися.
Якщо немає можливості сушити абрикоси на сонці, можна скористатися й духовкою. Для цього слід відібрати якісні плоди, ретельно їх вимити й видалити кісточки. Після цього абрикоси потрібно тримати близько 5-10 хв у друшляку, поливаючи їх киплячою водою. Це робиться для того, щоб зберегти їх природний колір. Потім обсушити на чистій поверхні й поставити в духовку на 8-10 годин за температури близько 65 С. Для того щоб зберегти всі корисні властивості, висушені плоди слід помістити в дерев’яний ящик, який щільно закрити, на три тижні. Не можна використовувати соснові та ялинові ящики: в них курага набуде неприємного запаху.
Можна абрикоси заморожувати. Варто брати більш тверді, злегка недозрілі. Так вони не помнуться й не втратять своєї форми. Перед заморожуванням плоди миють, розкладають на бавовняної серветці, аби обсохли. Потім їх слід розкласти на лотку в один шар і заморозити, витримавши в морозильній камері до повного заморожування. Після цього тверді заморожені плоди вкласти в підходящу тару й добре закрити. При цьому варто залишати якомога менше повітря всередині упаковки. Такі абрикоси добре підходять для приготування компотів. Розморожувати їх не потрібно, а відразу кидати в окріп.
Другий спосіб заморожування - в цукровому сиропі. Абрикоси миють, тоді виймають кісточки, дають стекти зайвій воді й уклавши в глибокий посуд, шар за шаром пересипають цукром. Після того як цукор стане сиропом, абрикоси укладають у підготовлену тару. Заморожені таким чином абрикоси добре зберігають свою форму й ідеально підходять для начинки для пирогів тощо.
КІЛЬКА ЦІЛЮЩИХ РЕЦЕПТІВ З КУРАГИ
Як загальнозміцнювальний засіб курагу рекомендують по 100-150 г на добу ослабленим хворобою людям, тим, хто страждає від хронічних захворювань, вагітним та дітям.
Курага сприятливо впливає на роботу клітин головного мозку: перемолоти на млинку для м’яса 100 г кураги, додати 2 ст. л. меду, перемішати. Приймати по 1 ст. л. 3-4 рази на день.
100 г кураги добре помити теплою водою, подрібнити, залити 0,5 л окропу, настоювати протягом 6 годин у щільно закритому посуді; приймати по 1 склянці 4-5 разів на день. Цей настій є ефективним засобом проти явних і прихованих набряків, а також дуже корисний у разі значних нервово-емоційних навантажень. За потреби настій можна підсолодити медом.
Для підвищення гемоглобіну рекомендується такий рецепт: узяти по 200 г кураги та волоських горіхів, подрібнити в блендері, додати меду за смаком. Давати дитині по 1 ч. л. 1 раз на день після їди.
Увага! Абрикоси не можна вживати в будь-якому вигляді за цукрового діабету (І або ІІ типу), через те, що вони містять велику кількість сахарози. Також не рекомендуються абрикоси в разі гострих (хронічних) захворювань системи травлення, печінки й недостатній функції щитоподібної залози. Крім того, варто обмежити їх кількість за зниженого тиску, частоти скорочень серця менше 60 ударів на хвилину, ниркової недостатності, сечокам’яної хвороби.
Підготувала Алла ГРІШИЛО.
Дзьобак Володимир
РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ
