Хочеш жити довше? Живи!

Прикарпатські біохіміки докладають зусиль до того, аби людина отримала шанс подовжити свій земний шлях

Бажання якнайдовше топтати ряст супроводжує людство, мабуть, ще з часів палеоліту. Проте ставки ранніх землян на креативних чаклунів, жерців, шаманів й алхіміків, на жаль, мало що доплюсували до тривалості життя. Більше надій з’явилося нині, зважаючи на старання озброєних знаннями та найдосконалішими технологіями дипломованих фахівців різних галузей науки, котрі прагнуть прислужитися геронтології.

«Ми, звісно, не ставимо за мету винайти еліксир безсмертя, але будемо щасливі, якщо хоч трішки додамо тривалості людському життю чи покращимо якість життя людей старшого віку», — пояснює зацікавлення цією проблематикою завідувач кафедри біохімії та біотехнології Інституту природничих наук Прикарпатського національного університету імені В.Стефаника, професор, доктор біологічних наук Володимир Лущак.

Дрозофіла — друг людини

— Пане Володимире, як від дослідження біохімічних механізмів адаптації риб до умов навколишнього середовища — тема захищеної вами докторської дисертації — коло наукових інтересів розширилося до вивчення впливу на людину вільних радикалів та процесів старіння організму?

— Різні аспекти подовження тривалості життя людство, і вчених зокрема, цікавили у всі часи. Років зо п’ять тому науковий колектив нашої кафедри також почав досліджувати цю тематику на двох модельних об’єктах — плодовій мушці (дрозофілі меланогастер) та звичайних пекарських дріжджах. Для читачів, мало ознайомлених із цією проблематикою, різниця між дрозофілою та людиною може видатися велетенською. Та це лише на перший погляд. Насправді ж базові процеси життєдіяльності, зокрема старіння, які відбуваються в організмі дрозофіли, дуже подібні до людських. Для прикладу: кілька лікарських засобів та механізми їх дії, що нині успішно застосовуються в медицині, були відкриті й описані саме на дрозофілах та дріжджах, а вже потім випробувані на ссавцях і людині. Така, приміром, доля спіткала резвератрол — дуже популярну нині речовину, здатну продовжити тривалість життя багатьох модельних організмів.

Працювати з дрозофілами й дріжджами, по–перше, зручно, по–друге, недорого, що теж важливо в умовах нашого хронічного безгрошів’я. А головне — досить швидко й ефективно можна вивчати дію різних чинників на процеси старіння та пов’язані з ними патології. Адже дрозофіла живе до двох місяців, а людина — понад півстоліття.

— П’ятирічні геронтологічні пошуки вже вивели вас на рівень визнання в науковому світі? Маєте прикарпатський рецепт проти старіння?

— Про серйозність наших досліджень свідчить хоча б той факт, що їх результати опубліковані в міжнародних наукових журналах дуже високого рейтингу. Для широкого загалу можна сказати, що ми тривалий час вивчаємо вплив різних типів дієт на перебіг процесів старіння. Можемо, змінюючи компоненти харчових продуктів, моделювати умови, за яких організм дрозофіли житиме довше, але не надто комфортно і, навпаки, менше, але якісніше.

Інший важливий висновок, щодо якого нам довелося витримати потужний пресинг опонентів, — використання, за класичною практикою медиків, фруктози як замінника глюкози в харчуванні хворих діабетом першого типу. Проте наші дослідження засвідчили, що короткочасно цю заміну робити безпечно, але при тривалому застосуванні фруктоза може спричинювати більш негативний вплив на здоров’я цієї категорії пацієнтів, ніж глюкоза.

Ще один цікавий приклад. За допомогою препаратів деяких лікарських рослин, зокрема родіоли рожевої, ми не тільки спромоглися досягнути продовження життя дрозофіли, а й поліпшити фізіологічний стан комах старшого віку. Ці результати ми отримали паралельно з дослідниками зі США, але вони першими надрукували їх у міжнародному журналі. Ми теж зробили це слідом за ними, позаяк були певні відмінності у виконанні робіт.

Аби не нудити світом

— У соціальних мережах та на сторінках ледь не всіх глянцевих жіночих журналів тиражуються десятки «омолоджувальних» та інших корисних дієт. А що ви пропонуєте класти у споживчий кошик бажаючим дожити до активної глибокої старості?

— Дієта в геронтології насправді посідає особливе місце, але найперша універсальна порада — менше їсти, передусім вуглеводів (цукру, глюкози, крохмалю), які легко засвоюються організмом. Перевагу треба надавати багатим клітковиною овочам і фруктам та дарам моря. М’ясо й молокопродукти також, як на мене, мають урізноманітнювати раціон харчування. Зрештою, науково обґрунтованих дієт у нас не бракує. У поєднанні зі здоровим способом життя вони можуть творити дива зцілення.

— Це нині — модно, проте доводилося чути зауваження, що здоровий спосіб життя продовжує життя, проте знижує його якість. Іншими словами, можна прожити недовго, але яскраво, а можна сто років нудити світом.

— І те , й інше — особистий вибір кожного. Хтось, усамітнившись серед гірського безлюддя, почувається щасливим, а іншому в гамірливому соціумі бракує спілкування. На сьогодні в цивілізованих країнах поліпшення якості життя людей старшого віку, тобто їхньої здатності якомога довше зберігати бадьорість душі й тіла, — серед пріоритетів геронтології. Людям цієї вікової категорії рекомендують повністю відмовитися від шкідливих звичок, підібрати індивідуальну збалансовану дієту і не забувати про щоденну фізичну активність.

Отже, зараз ідеться, в основному, не стільки про продовження тривалості життя, як про покращення його якості в людей старшого віку. А це означає, що необхідно попереджувати появу та розвиток патологій, пов’язаних зі старінням, зокрема цукрового діабету, ракових, серцево–судинних та нейродегенеративних хвороб.

Не бійся стресів

— За останнє століття порівняно з попередніми етапами розвитку людства суттєво зросла середня тривалість життя, проте сучасним землянам ще дуже далеко до вікових рекордів десяти персонажів Біблії, котрі прожили на цьому світі близько тисячі років. Чи існує межа довголіття?

— Біблія — не посібник, який можна сприймати буквально. Якщо в ній написано, що Господь створив світ за сім днів, то, швидше за все, йдеться не про сім діб по 24 години в кожній. Я не можу сказати, скільки років, за сучасними мірками, прожили ті десятеро біблійних довгожителів.

Чи є межа людського існування? Десь є. Сторічний рубіж долали й непоодинокі представники середньовіччя. Приміром, знаменитий італійський художник, скульптор та інженер Мікеланджело активно прожив майже 90 років. Нині довгожителів на нашій планеті значно більше, і це передусім — результат поліпшення якості життя.

— Проникаючи в глибини геронтології, особисто ви виробили для себе якісь фундаментальні правила? Приміром, як зменшити негативний вплив стресів, які, на думку багатьох дослідників, чи не найбільше вкорочують життя.

— Особисто я не прихильник цілковитого аскетизму, позаяк адаптаційний потенціал людини дуже високий і він без шкоди для здоров’я в молодому та середньому віці може нівелювати деякі не надто здорові звички. Інколи людський організм дає збої. Ось тут уже важливо їх вчасно зафіксувати й відкоригувати, аби вони не стали хронічними. Все це, повторюся, дуже індивідуально — кожна людина повинна навчитися чути «голос» свого організму.

Щодо стресів, то уникнути їх неможливо й не варто на них зациклюватися. Адже бувають і приємні стреси, приміром, функція розмноження. Більше того, стреси можна успішно використовувати для зміцнення здоров’я. Ми довели це на дослідах із бактеріями, грибами, рослинами й тваринами. Якщо діяти за системою поступового збільшення інтенсивності стресів, наприклад, повільно підвищувати температуру, то організм стане менш чутливим і до її істотного підвищення чи навіть до зниження, тобто зростає його здатність адаптуватися до нових умов. Так само, пристосовуючись до збільшення фізичних навантажень, людина легше переносить емоційні перенапруги. Це так звані перехресні адаптації. Нині ми працюємо над вивченням дії стресів низької інтенсивності для продовження тривалості життя.

Звісно, треба остерігатися постійних стресів, пов’язаних із тривалими конфліктами, матеріальними проблемами тощо. Це — прямий шлях до серйозних хвороб. Як із ними боротися? Існує безліч ефективних методик, та людина від природи — істота лінива. Вона воліє, набивши їжею шлунок «під зав’язку», влягтися на дивані перед телевізором і «раювати». Коли ж загострюються недуги, така людина починає шукати магічні пігулки, нібито здатні повернути їй здоров’я. Це — абсурд. За такого розуміння життя навіть найефективніші досягнення науки неспроможні вплинути на продовження його тривалості.

ДОСЬЄ «УМ»

Володимир Лущак

Народився 18 вересня 1956 року в Івано–Франківську. Закінчив Московський державний університет ім. Михайла Ломоносова, тамтешню аспірантуру і там же захистив кандидатську дисертацію. До повернення в обласний центр Прикарпаття 10 років працював в Карадазькому природному заповіднику при Інституті біології південних морів НАН України. За версією Scopus, входить до сотні найбільш цитованих науковців України та до десятка науковців, які представляють у цьому списку вітчизняні виші. Автор та редактор кількох монографій, підручників, понад 150 наукових статей, член редколегії міжнародних наукових журналів (Ecotoxicology, Comparative Biochemistry and Physiology, Biochemistry & Pharmacology: Open Access).

Іван КРАЙНІЙ