загрузка...
Блоги
Дзьобак Володимир Дзьобак Володимир РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ

Головним інструментом нинішніх олігархів є безправний люмпен, який живе на подачках від держави, на грані фізичного виживання. Ось чому значна частина пенсіонерів є найкращим їх електоратом, який і допомагає часто приводити до влади їх ставлеників. Для малого і середнього бізнесу сьогодні закриті економічні ліфти у цілих галузях економіки, бо з кожним роком сфери зацікавленості олігархії збільшуються, перекриваючи кисень усім іншим.

Всі блоги
Колонка автора
Всі колонки авторів
Петиції ВАП
ВИМАГАЄМО ІНДЕКСАЦІЇ НАШИХ ПЕНСІЙ!!!
2 Подробиці Подати пропозицію
Опитування
Чи дотримуєтесь Ви правил карантину?

Складові українського довголіття

Збільшити шрифт Зменшити шрифт
Надіслати
Друкувати

1 жовтня у світі відзначається Міжнародний день людей похилого віку. За даними Державної служби статистики, торік в Україні проживало близько семи мільйонів громадян старших за 65 років. Вчені-геронтологи кажуть, що кількість українців, які переступили 100-річний рубіж, залишається приблизно однаковою впродовж останніх десяти років - всього 1200-1500 чоловік, проте водночас і застерігають, що точної статистики, на жаль, просто не існує, бо від часу проведення Всеукраїнського перепису населення минуло вже дванадцять років.

Найстарша жінка України 116-річна Катерина Козак і нині живе у селі Хотимир Тлумацького району Івано-Франківської області. Цікавий факт: Катерина Козак, як і найстарший зафіксований рекордсмен серед українських чоловіків - Григорій Нестор зі Старого Яричева на Львівщині (помер у віці 116 років у грудні 2007 року), ніколи не мали сім'ї, але все життя багато працювали, вели активний спосіб життя та постійно були "між людьми".

Однак у сучасному високотехнологічному світі досі не існує єдиної теорії, що повністю пояснила б причини довголіття, так само як не відома й максимальна вікова межа людського віку. Власні кореспонденти Укрінформу відшукали довгожителів у різних регіонах України, поспілкувалися з цими унікальними людьми. Цікаві факти з їхнього життя, поради, як дожити до 100 літ, та розповіді про те найголовніше, що тримає їх на світі, пропонуємо нашим читачам.

Все життя в роботі

Мешканка Донецька Ганна Леонтіївна Лошакова і в 100 років легка на підйом. Відзначити свій ювілей вона загітувала рідню не вдома, а на дачі в онуки, на березі Сіверського Дінця, який прикрашає Святогірська лавра.

Народилась і виросла довгожителька в селі Очеретине Плисківського району, що на Вінниччині. У вісімнадцять років завербувалася на Донбас. Приїхала до Горлівки. Будувала, потім евакуювала, після війни відновлювала, а тоді довгі роки працювала на нинішньому заводі "Стирол".

"Я все життя в роботі - це головне, - говорить Ганна Леонтіївна. - Ще у всьому дотримуюся помірності. Їм два рази на добу - опівдні і о 18 годині. М'яса - ні-ні - років уже двадцять. Вранці обливаюся холодною водою, гуляю. А повертаюся, - вмикаю телевізор новини подивитися. А коли немає новин, - Баскова або Кіркорова послухати, Вєрку Сердючку. Сиджу та паличкою постукую в такт або вишиваю подушки".

Ще одне захоплення Ганни Лошакової - записувати у "заповітний зошит" власні вірші, "саморобні" - так жартома називає їх довгожителька.

13 грудня 2013 р. виповнюється 100 років чернігівці Варварі Василівні Никифоровій. Народилася жінка в с.Бурлук (нині Красноярського району Волгоградської області Росії) у багатодітній родині, де окрім неї росло ще семеро дітей. Освіта - 5 класів. Заміж вийшла в 1934 р. за односельця, народила і виростила двох дітей. Нащадки: четверо онуків і шестеро правнуків, наймолодшому правнуку - 17 років. У Чернігові сім'я живе з 1951 року.

За плечима Варвари Василівни - кочове життя дружини радянського кадрового офіцера, який служив на Далекому Сході, в Забайкаллі та різних містах України. Свою першу дитину (доньку) жінка народила на кордоні з Китаєм у землянці, в якій жила з чоловіком. Коли розпочалася Велика Вітчизняна війна, главу сім'ї забрали на фронт, а Варвара з дітьми поїхала в рідне село. До кінця війни куховарила в дитячому будинку, відкритому в селі після Сталінградської битви. До цього працювала завідувачкою дитячих ясел, а ще раніше, в підлітковому віці, - в колгоспі. Після повернення в 1946 році з війни чоловіка ростила дітей і займалася громадською діяльністю.

Своєму довголіттю бабуся Варвара радіє і готова жити довше 100 років. Хоча вже п'ятий рік не ходить: у 96-річному віці впала у своїй квартирі і зламала шийку стегна. Слух і пам'ять жінка має добрі, в окулярах ще трохи читає. Доглядає її 74-річна донька-лікар, яка живе з матір'ю.

У родині, де зростала Варвара Василівна, теж були довгожителі: мати прожила 86 років, одна із сестер - 97. Варвара Василівна ніколи не сиділа на дієтах і не курила. Алкоголь куштувала у свята і навіть зараз це собі дозволяє. Так, у травні, в поминальні дні, випила трішки коньяку.

Бажаючим жити довго бабуся радить у міру можливостей працювати на свіжому повітрі - на городі чи дачі, виховувати в собі силу волі, не злитися ні на кого, не заздрити, не скупитися, ділитися з оточуючими, чим можна. За визначенням доньки Тамари, Варвара Василівна - надзвичайно добра людина.

Сама довгожителька задоволена своєю долею. Адже біля неї - діти, онуки й правнуки, які її люблять. Упродовж свого життя жінка допомагала доглядати нащадків усіх поколінь і дуже любила всіх годувати.

До списку новин