загрузка...
Блоги
Дзьобак Володимир Дзьобак Володимир РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ

Головним інструментом нинішніх олігархів є безправний люмпен, який живе на подачках від держави, на грані фізичного виживання. Ось чому значна частина пенсіонерів є найкращим їх електоратом, який і допомагає часто приводити до влади їх ставлеників. Для малого і середнього бізнесу сьогодні закриті економічні ліфти у цілих галузях економіки, бо з кожним роком сфери зацікавленості олігархії збільшуються, перекриваючи кисень усім іншим.

Всі блоги
Колонка автора
Всі колонки авторів
Петиції ВАП
ВИМАГАЄМО ІНДЕКСАЦІЇ НАШИХ ПЕНСІЙ!!!
2 Подробиці Подати пропозицію
Опитування
Чи дотримуєтесь Ви правил карантину?

Складові українського довголіття. Частина ІІІ

Збільшити шрифт Зменшити шрифт
Надіслати
Друкувати

Головне в житті - не старіти душею, не падати духом і робити тільки добро

1 жовтня у світі відзначається Міжнародний день людей похилого віку. Власні кореспонденти Укрінформу відшукали довгожителів у різних регіонах України, поспілкувалися з ними.

Геронтологи неодноразово відзначали, що так звана соціальна складова, тобто позитивна життєва філософія, соціальна затребуваність, можливість спілкуватися з оточуючими, відіграє у феномені українського довгожительства не менш важливу роль, ніж спосіб життя чи генетика.

Корінній вінничанці Вірі Іванівні Акініній виповнився 101 рік. Бабуся досі веде активний спосіб життя, допомагає родині, яка живе у приватному секторі, поратись на городі. Ходила голосувати під час останніх парламентських виборів. По подвір'ю ходить босоніж, визнає тільки просту їжу, але дуже любить цукерки. Досі засиляє нитку в голку без окулярів. Її матір прожила 96 років, а бабуся - 104.

Секретом довголіття вважає позитивне ставлення до життя і філософське - до матеріальних цінностей. Каже, що не можна "чіплятися" за гроші і речі, бо це усе минає. Бути життєрадісним, нікого не осуджувати і нічого поганого не казати про людей.

Віра Іванівна - вдова військового, який загинув під час фінської війни. Сама виростила двох дітей, має 7 онуків, троє правнуків і 2 праправнуків. Закінчила 4 класи церковно-приходської школи. Працювала з 12 до 71 року, переважно - робітницею в газетному цеху друкарні. За зміну через її руки проходило 6 тонн газет. Під час війни виносила для партизанів із друкарні списані шрифти.

Має художній хист, плете гачком. Коли жінці було 95 років у Вінницькому обласному центрі народної творчості експонували її персональну виставку.

15 травня 2013 року Парасковії Вікторівні Михєєвій з с. Прибузьке Жовтневого району Миколаївської області виповнилося 100 років.

Мати її померла, коли дівчинці виповнилося 3 роки. Батько згодом знову одружився. Від того шлюбу у Парасковії Вікторівни було дві сестри та брат. Закінчила лише початкову школу, з дитинства працювала по господарству.

Вийшла заміж, у 1942 році народила сина Миколу. Перед війною родина переїхала на Миколаївщину, де мешкає і досі. Разом пережили тяжкі воєнні роки, але коли сину виповнилося 14 років, чоловік помер. Все життя Парасковія Вікторівна працювала різноробочою в місцевому колгоспі Прибузький.

Колишні співробітники та односельці поважали її за доброту і працьовитість. Кажуть, що саме ці риси характеру подовжують їй життя. Сама ж жінка секретом свого довголіття вважає любов до пісні, бо співала завжди і всюди, а також те, що ніколи не цуралася важкої роботи. Бабуся співає досі, любить жартувати, знає багато прислів'їв та приказок, за це її завжди називали душею компанії.

Попри поганий зір, вона обходиться без сторонньої допомоги, та ще й сама виконує хатню роботу.

Свого часу син створив власну сім'ю та подарував Парасковії Вікторівні двох онуків. Попри те, що син давно помер, у бабусі гарні стосунки з невісткою та внуками. Наразі вона мешкає з молодшим онуком Миколою та бавить 2 правнуків.

Нещодавно відзначила столітній ювілей і одеситка Олена Яківна Прокопенко. Вона народилася в селі під Одесою в 1913 році. У 25 років вийшла заміж, переїхала до обласного центру. Працювала кухарем на підприємстві, у воєнні роки доглядала за військовими в госпіталі. Виростила дочку, двох онуків і трьох правнуків. Живе у своєму будинку в приватному секторі Одеси з донькою, яка за нею доглядає. Як зізнаються родичі, Олена Яківна сама себе обслуговує, на здоров'я особливо не скаржиться і за все життя майже не хворіла.

Жінка зберегла почуття гумору, оптимізм і бадьорість. Каже, серед її рідні було чимало довгожителів. На її думку, значну роль тут відіграв сільський гарт.

"Головне в житті - не старіти душею, не падати духом і робити тільки добро", - каже Олена Прокопенко. Це, вочевидь, і є основна формула її довголіття.

До списку новин