загрузка...
Блоги
Дзьобак Володимир Дзьобак Володимир РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ

Головним інструментом нинішніх олігархів є безправний люмпен, який живе на подачках від держави, на грані фізичного виживання. Ось чому значна частина пенсіонерів є найкращим їх електоратом, який і допомагає часто приводити до влади їх ставлеників. Для малого і середнього бізнесу сьогодні закриті економічні ліфти у цілих галузях економіки, бо з кожним роком сфери зацікавленості олігархії збільшуються, перекриваючи кисень усім іншим.

Всі блоги
Колонка автора
Всі колонки авторів
Петиції ВАП
ВИМАГАЄМО ІНДЕКСАЦІЇ НАШИХ ПЕНСІЙ!!!
2 Подробиці Подати пропозицію
Опитування
Чи дотримуєтесь Ви правил карантину?

Рак: Допомога у подоланні психічного стресу

Збільшити шрифт Зменшити шрифт
Надіслати
Друкувати

Ракове захворювання супроводжується психічним стресом. Психоонкологи у клініках, консультаційні пункти для онкохворих і психотерапевтичні практики допомагають краще справлятися з цим станом.

Сам по собі діагноз онкологічного захворювання є шоком. «Що тепер буде далі?, Що це означає для мене і для моєї сім'ї?», - такі запитання ставлять собі хворі. До цієї невизначеності додається страх перед операціями і фізичними змінами, спричиненими захворюванням.

Для психічної підтримки пацієнтів хворих на рак існують спеціалісти, так звані психоонкологи. Вони якраз займаються ментальними та соціальними наслідками, що провокуються раковими захворюваннями. Здебільшого це психологи, лікарі, педагоги або соціальні робітники, які пройшли відповідне підвищення кваліфікації. Пацієнти та члени сімей можуть до них звернутися у тих випадках, коли самі справитися зі стресом не можуть. У деяких лікарнях пропонується можливість психічної підтримки вже під час стаціонарного лікування.

 

Психоонкологія: допомога, коли хвороба обтяжує психіку

 

«Рак є винятковою ситуацією для хворих», - говорить психоонколог Доріс Лінц з Інформаційної онкослужби Німецького центру ракових досліджень. З точки зору психіки рак також є викликом. «Орієнтовно від 30 до 50 відсотків онкохворих шукають для себе соціально - психологічну підтримку», - вважає Лінц. Є резонним для однієї третьої цих пацієнтів запропонувати дещо інтенсивнішу підтримку, якщо депресія і тривожність беруть верх над їхньою свідомістю.

Хворі на рак справляються з хворобою абсолютно по-різному. Відповідно до цього існують різноманітні психологічні шляхи надання допомоги. Першу допомогу поза лікарнею можна отримати, наприклад, в онкологічних консультаційних центрах.  «Інколи допомагають навіть одна-дві консультаційні бесіди», - вважає психоонколог Лінц. При важких психічний проблемах, у випадках коли це, наприклад, депресія, є резонним підшукати психотерапевта, який спеціалізується на пацієнтах, хворих на рак.

Мета психоонкологіі: знайти індивідуальне рішення

 

Підходи до лікування у психотерапевтів зазвичай зорієнтовані на довгостроковий період та занурюються більше у глибину, ніж це було б можливо в рамках певної консультації. В основному обидві пропозиції переслідують одну і ту ж мету: розібратися разом з пацієнтом, які страхи та проблеми він має. Після цього психоонкологи і хворі обдумують, знову ж таки разом, які шляхи розв'язання у конкретному випадку можуть бути запропоновані для того, щоб знову віднайти «якість життя».

Часто на консультаціях з онкохворими розмовляють про те, як по-новому можна організувати свої будні. Універсального шляху як найкраще здолати рак не існує. «Пацієнти повинні себе запитати: Що приносить мені користь? Що мене психологічно розвантажує?», - говорить Доріс Лінц. Це може бути спокій, релаксація або хобі. Також спорт може допомогти зняти стрес. Щоправда хворі на рак не повинні при цьому себе перевантажувати, власне тому необхідно все узгоджувати з лікуючим лікарем.  Кожна людина повинна знайти свій власний шлях. Загалом, кожен знає краще, що для нього корисніше.

Складні стосунки з сім'єю при онкологічному захворюванні

 

Кому мені потрібно розповісти про мою хворобу? Над цим запитанням задумується багато пацієнтів хворих на рак. Однозначної відповіді тут також не існує. Психоонколог Лінц рекомендує звернутися по допомогу, наприклад, до консультаційного центру, коли невпевненість надто велика.

Ті хто не хочуть говорити про рак, мають зазвичай мотив: захистити членів родини від небажаного стресу. Все ж вони сприймають ситуацію і без того як стресову, навіть якщо про це не говориться відкрито. Хоча вибір, врешті-решт, повинен бути залишений персонально кожному, Лінц вважає раціональним обговорювати цю тему в межах сім'ї більш відкрито і шукати спілкування також з дітьми та внуками.

Партнери і сім'я можуть надати велику підтримку онкохворому членові родини за обставин психічного стресу. Коли ця тема не являється табу, члени родини можуть надати рідній людині більше підтримки, яку б він або вона так би хотіли отримати:  чи  поділитися своїми турботами, а може допомогти відволіктися у даний момент. «Друзі або члени родини також можуть допомогти з цілком практичними речами, такими як тривалі подорожі або супровід на консультацію до лікаря», - стверджує Лінц.

Онкогрупа самодопомоги: Поділитися з іншими

 

Третю можливість поділитися своїми турботами  пропонують, поряд з професійними помічниками та родичами, групи самодопомоги,  що створюються самими пацієнтами, які захворіли на рак. У консультаційних центрах можна дізнатися, де знаходяться найближчі групи самодопомоги, і які інші пропозиції доступні.

У групі самодопомоги онкохворі знаходяться серед таких же як вони. Вони можуть обмінюватися своїми хвилюваннями та наболілим, а також поговорити про те, які власні стратегії подолання проблем вони віднайшли для себе. Групи самодопомоги подекуди у дуже простий спосіб забезпечують підйом душевних сил:  хворі усвідомлюють, що вони не самотні зі своїми турботами.

Переклад з німецької.

Здійснив Роман Олійник, директор відділу з міжнародних відносин.

До списку новин