загрузка...
Блоги
Дзьобак Володимир Дзьобак Володимир РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ

Головним інструментом нинішніх олігархів є безправний люмпен, який живе на подачках від держави, на грані фізичного виживання. Ось чому значна частина пенсіонерів є найкращим їх електоратом, який і допомагає часто приводити до влади їх ставлеників. Для малого і середнього бізнесу сьогодні закриті економічні ліфти у цілих галузях економіки, бо з кожним роком сфери зацікавленості олігархії збільшуються, перекриваючи кисень усім іншим.

Всі блоги
Колонка автора
Всі колонки авторів
Петиції ВАП
ВИМАГАЄМО ІНДЕКСАЦІЇ НАШИХ ПЕНСІЙ!!!
2 Подробиці Подати пропозицію
Опитування
Чи дотримуєтесь Ви правил карантину?

100-літній вінничанин Дев’ятисильний повідав секрет довголіття й історію вічного кохання

Збільшити шрифт Зменшити шрифт
Надіслати
Друкувати

Що можна зробити за 100 років життя? Для прикладу, побудувати десятки електростанцій, визволити країну від ворога, пройти тисячі кілометрів пішки і на лижах, зустріти прекрасне Кохання і зберегти його в серці три чверті віку… Це не вигадка. Це життєва книга Дев’ятисильного Георгія Івановича – вінничанина, котрий на велике свято Благовіщення відзначив 100-літній ювілей.

Цього дня почесного довгожителя вітали здебільшого органи влади, соціального захисту та благодійники, бо родиною за довге життя Георгій Іванович не обзавівся. На жаль чи, може, на щастя…

– У мене була чудова сім’я… Мені було з нею добре, але недовго… - ділиться сокровенним Дев’ятисильний.

Родину ветеран втратив на початку війни, коли рятував кохану від німців. Відправив рідну половинку на вокзал, аби вона потягом добралася з окупованої України у тоді ще вільну Москву. Через дві години комендант залізничного вузла повідомив, що було бомбування – поїзд перетворився в місиво…

– Скоріш за все, вона загинула… Хоча я до цих пір не знаю цього напевне… – видає свій сердечний біль Георгій Іванович.

І раптом спогади зі сльозами змінюються на теплу посмішку: він згадує ЇЇ молодою, красивою, заворожливою…

– Дружина у мене була непроста. Вона закінчила консерваторію в Москві. Як вона музикувала на фортепіано! Коли вона грала – життя завмирало! Якось вона грала у ресторані, – то кухарі забували про каструлі на плиті, а в офіціантів тарілки падали!..

З Великої Вітчизняної війни Дев’ятисильний так і не одружився. Жартує: «Утримався». Зате все своє життя присвятив чуду цивілізації – електриці. Будував електростанції, відповідав за постачання току у цілих галузях та підприємствах.

Останнє місце служби – Чорнобиль, де трудився заступником головного інженера атомної станції. Після аварії у 1986 році, коли необхідні заходи безпеки були виконані, Георгія Івановича разом з іншими мешканцями Прип’яті евакуювали в безпечні регіони України. Він опинився у Вінниці. За 28 років полюбив це місто, як рідне (сам родом з Лозової Харківської області).

– Це найкраще місто для старості. Не думаю, що інше місто мені могло б стільки дати, – щиро зізнається іменинник.

У Вінниці він не покидав захоплення молодості – біг, лижі, ковзани, прогулянки пішки… За станом здоров’я покинув ці заняття, коли розміняв дев’ятий десяток. А от окуляри одяг кілька років тому. І то – для читання.

– Я кожен день по три газети читаю із захопленням. Без газет жити не можу. Якщо їх нема, я не знаю, чим зайнятися… – каже Георгій Іванович. Він пишається, що свого часу був дописувачем радянської газети «Правда».

У сучасній пресі старенький полюбляє рубрики про здоров’я. Вважає, що це – дар, який потрібно плекати, а не тринькати направо й наліво. Сам так і робив: крім занять фізкультурою, дотримувався абсолютної відмови від алкоголю і тютюну. Хоча зізнався: двічі за життя випивав. Другий раз не пригадує нагоди, а от перший раз, коли давав присягу на службу в Радянській армії. Тоді новобранець так «напричащався», що знайшли його в канаві… Але то було раз – як урок на всі 100 років!

Бачачи, що дідусь активно стежить за подіями в світі, запитую, що думає про останні суспільно-політичні перипетії в Україні. Дев’ятисильний дивує своїми висновками:

– Власної думки у мене нема. Є тільки уявлення з газет. А там багато незрозумілого для мене. Тому я утримуюся. Але Майданом я був обурений. Що вони хотіли зробити? Повбивати один одного? Що це таке? Це було дуже неприємно… – каже з тривогою ювіляр.

Попри таку невизначеність, Георгій Іванович на запитання «що потрібно нинішнім українцям?» відповідає, як справжній демократ: «Дайте їм свободу!». Далі деталізує свою пораду: робочі місця, розвиток науки (особливо технічної), металургія, літако- та кораблебудування, сільське господарство… «Бо звідки в країні візьмуться гроші?» – риторично запитує ровесник століття.

…Ми спілкуємося десь з годину: про Хрущова, з яким ювіляр плавав у Волзі, про рідну Лозову, про Чорнобиль – про цілу епоху… Дев’ятисильний багато жартує, сміється… І здається, що у його старечому тілі дійсно сил вдев’ятеро більше, ніж у кожного простого смертного…

Дмитро Костирко, який й організував цю пам’ятну зустріч з особливим вінничанином, каже, що спілкується з Георгієм Івановичем вже четвертий рік. І щоразу захоплюється його життєвими розповідями, тверезим розумом, високою свідомістю… Цього разу Дмитро від імені Міжнародного благодійного фонду ім.Н.Потопаєвої привітав земляка зі сторіччям, організувавши квіти, святковий торт зі свічками, продукти до ювілейного столу.

– Це один з напрямів роботи нашого фонду – нести у суспільство певні цінності. Не просто допомагати матеріально, а й пропагувати духовність. В даному випадку, це – вшанування ветеранів, людей похилого віку. Ми щороку до Дня Перемоги вітаємо понад 100 ветеранів Великої вітчизняної війни. А ювілей Георгія Івановича не могли пропустити, бо така життєва дата буває раз в епоху. Тому хотілося його порадувати, подякувати, дати зрозуміти, що його життя – подвиг, – наголосив Дмитро Костирко.

…Покидаємо квартиру Дев’ятисильного Георгія Івановича з величезним зарядом позитиву і проханням «вічного» електрика: «Коли вмикаєте світло – згадуйте мене».

Георгію Івановичу, Вас згадують мільйони, навіть не знаючи Вашого імені. Можливо, це ще один секрет Вашого довголіття?!

Олександра Петраш

До списку новин