Через масове використання антибіотиків бактерії стали більш стійкими, а це, у свою чергу, значним чином зменшує ефективність власне антибіотиків. Щороку через опірність антибіотикам у Європі гине 25 тисяч людей. Парадоксальним чином це відбувається головно у лікарнях. Медики побоюються, що у певний момент наступить ситуація, коли вони не зможуть більше запропонувати пацієнтам адекватної допомоги.
Першочергове завдання – змусити дослідників прискорити пошуки засобів проти опірності антибіотикам. Команди вчених докладають зусиль, аби краще збагнути явище опірності. Наприклад, команда з університету в Антверпені під керівництвом професора Германа Ґоосенса.
“Бактерії – доволі розумні організми, адже вони можуть знайти спосіб для самозахисту від антибіотиків”, – зазначає вчений.
Щоб чинити опір антибіотикам, бактерії можуть спершу змінити свій вигляд: таким чином, медикамент не розпізнає їх і залишає в спокої.
Друга стратегія – бактерії можуть просто-напросто зачинити “хвіртку” перед антибіотиками.
Третя можливість – вони можуть заковтнути ліки, аби згодом “виплюнути” їх.
Нарешті бактерії можуть дозволити антибіотикові увійти до організму, а згодом виробляти ферменти, здатні їх розкладати.
Краще розуміння цієї опірності допоможе знайти нові ефективні молекули. Наукові пошуки щойно досягли важливої мети в охороні здоров‘я: подоланні мультиопірного туберкульозу.
Мікроби, які викликають цю дуже заразну хворобу, потрапляють в організм через повітря. З часом вони зазнали мутації і в деяких випадках набули опірних властивостей проти усіх відомих медикаментів.
Активну субстанцію, яка дає великі надії у боротьбі з туберкульозом, нещодавно винайшли у бельгійській лабораторії. Біля витоків цього винаходу – двоє вчених: Жером Ґіймон та Кун Андріс. Аби досягти результату, вони випробували тисячі хімічних субстанцій та розмаїтих комбінацій. Зрештою їхнє терпіння було винагороджене: їм вдалося відкрити бедакілін.
“Бедакілін – дуже специфічний антибіотик. У тому сенсі, що це – перший антибіотик нового покоління, наділеного властивостями чинити спротив опірності бактерій. Він позбавляє їх енергії, миттєво зупиняє її, вони немовби заморожуються і через кілька днів гинуть”, – розповідає Кун Андріс.
Тут, під мікроскопом, ми можемо бачити у збільшеному вигляді, як мікробактерії, після контакту з активною субстанцією, втрачають енергію і згодом повільно гинуть.
Кун Андріс відкрив ще одну річ: патогенні агенти туберкульозу дуже повільно розвивають опірність новій субстанції, а це, безперечно, дає неабияку надію.
В університеті ще одного бельгійського міста – Льєжа – працюють над іншою субстанцією зі схожими властивостями. Її назва – лактивіцин.
“Лактивіцин – це складна речона, яку виробляють грибки. Її відкрили у 80-х роках. Вона наділена неабиякими антибактеріальними властивостями. Проблема полягає в тому, що вона є токсичною для людини, – зазначає вчений-мікробіолог Морено Ґаллені.
З часом вченим вдалося усунути цю токсичність для людини. Молекула, яка пройшла випробування у Льєжі, здатна перешкодити бактеріям побудувати захисну оболонку. Отже, це – гарний кандидат. За словами професора Ґаллені, мета пошуків – знайти молекули, які б відкрили шлях для винайдення нових антибіотиків.
Бактерії, якими б потужними вони не були, ще ніколи не виграли жодної партії!
Роман Мешко
Дзьобак Володимир
РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ
