Соя — один з тих продуктів, суперечки про користь і шкоду яких не слабшають з часом. Хтось вважає, що вживання сої запобігає ожирінню, алергії, остеопорозу і ішемічній хворобі серця. А хтось, навпаки, вважає, що соя як універсальний продукт, здатний замінити овочі і м’ясо, має все ж таки більше «мінусів», ніж «плюсів».
Соя — одна з найдавніших рослин людства. У країнах Південно-східної Азії її вирощують понад 5000 років. Соя — бобова рослина. І тому містить багато білка, завдяки чому може відмінно замінити м’ясо. Із сої готують «м’ясо», сир тофу, масло, молоко і солодощі.
Для вегетаріанців соя — ідеальний продукт. 100 г зрілих соєвих бобів містять: білки — 36.5 г, вуглеводи — 30.1 г, жири — 20 г, вода — 8.5 г, клітковина — 3.2 г і зола — 1.7 м. А також вітаміни, макро- і мікроелементи: бета-каротин, В1-В6, фолієва кислота, Н, калій, кальцій, фосфор, магній, натрій, сірка, хлор, залізо, йод, бор, марганець, фтор, цинк та ін.
Соя і продукти на її основі мають протипоказання: при вживанні її у великих кількостях, вона може прискорити процеси старіння, викликати екзему, риніт, дерматит, астму, коліт, кон’юнктивіт, погано вплинути на роботу ендокринної системи і навіть викликати хворобу Альцгеймера.
Людям з сечокам’яною хворобою також слід утриматися від вживання сої. У маленьких дітей соя може викликати алергію і захворювання щитовидної залози.
Для дослідження впливу сої при серцевих захворюваннях в 1995 році були проведені 38 контрольних клінічних випробувань. Результати показали, що заміна 50 грам протеїнів тваринного походження соєвими при щоденному вживанні знижує рівень загального холестерину на 9,3%, рівень тригліцеридів на 10,5% і рівень ЛПНЩ (небезпечного холестерину) на 12,9%. З часом, це може призвести до зменшення на 20% ризику виникнення серцевих захворювань та інсультів.
Пізніші дослідження показали, що ці висновки перебільшені, і рівень небезпечного холестерину знижується тільки на 3%. Але так чи інакше, соєві продукти добре впливають на серце і кровоносні судини, живлячи їх корисними речовинами, що містять малу кількість насиченого жиру.
Щодо впливу на щитовидну залозу соя належить до категорії «небезпечних» продуктів. Особливо недостатність функції щитовидної залози внаслідок вживання сої була відзначена у дітей. Саме тому, якщо в дитячому харчуванні і міститься соєвий білок, то тільки особливого виду — не містить струмогенних речовин і збагачений йодом. У дорослих вживання в їжу соєвих продуктів може викликати проблеми з щитовидною залозою в тому випадку, якщо раціон містить мало йоду.
Вся проблема в так званих фітатах — речовинах, що заважають засвоєнню йоду, кальцію, цинку і заліза. Щоб уникнути цього, необхідно відстежувати свій раціон на предмет балансу поживних речовин.
Обережність у вживанні варто дотримуватися літнім людям: соя може прискорювати процес старіння клітин мозку. У питанні профілактики остеопорозу та лікуванні зайвої ваги і ожиріння — соя один з найефективніших продуктів.
Уникнути негативних наслідків у вживанні сої та продуктів на її основі, отримавши тільки користь, можна, відслідковуючи свій раціон. «Все добре в міру» — це можна сказати і про сою.
Аліна Танько
Дзьобак Володимир
РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ
