Синдром хронічної втоми, який навіть багато лікарів вважають «несерйозним» захворюванням, змушує людину не тільки страждати фізично, а й кардинально змінювати життя: залишати роботу, відмовитися від хобі, розійтися з чоловіком або дружиною.
Синдром хронічної втоми (СХВ) – захворювання, яке характеризується тривалою втомою, не усуває навіть після тривалого відпочинку. Виникнення СХВ пов’язано з розвитком неврозу центральних регуляторних центрів вегетативної нервової системи, обумовлене пригніченням діяльності зони, що відповідає за гальмівні процеси.
Вперше як окремий діагноз назву СХВ було запропоновано в 1988 р і до 1990 року в США було зареєстровано більше 100 000 випадків цього захворювання (близько 80% з яких – жінки) і створений “Національний центр хронічної втоми”.
Симптоми синдрому хронічної втоми, крім самої перевтоми, включають:
- зниження пам’яті і здатності концентруватися;
- слабкість, швидка стомлюваність, наростаючі розлади уваги;
- підвищена подразливість і нестійкість емоційно-психічного стану;
- повторювані і наростаючі головні болі, не пов’язані з будь-якою патологією;
- розлади сну і неспання у вигляді сонливості вдень і безсоння вночі;
- прогресуюче на цьому тлі зниження працездатності, що змушує хворих використовувати різні психостимулятори з одного боку і снодійні з іншого. Типовим є часте й інтенсивне куріння для психічної стимуляції вдень і щоденні вечірні прийоми алкоголю для зняття нервово-психічного збудження ввечері, що призводить до широкого поширення побутового пияцтва;
- зниження ваги (незначне, але чітко відмічуване хворими) або, для груп матеріально забезпечених осіб, які ведуть фізично малоактивний спосіб життя, ожиріння I-II стадій;
- апатія, безрадісний настрій, емоційна пригніченість;
- запалені лімфатичні вузли на шиї і в пахвовій області;
- незрозумілий м’язовий біль;
- біль у суглобах, при цьому вони не розпухають і шкіра над ними не червоніє;
- надзвичайна знемога, триваюча більше 24 годин після звичайного робочого або навчального дня.
Іноді СХВ важко діагностувати, тому його симптоми схожі з симптомами безлічі інших захворювань. За оцінками медиків, до 70% хворих з ознаками постійної втоми страждають хронічними захворюваннями. Критерієм постановки діагнозу СХВ є хронічна перевтома, що триває 6 місяців і більше, і 4-8 з перерахованих вище симптомів. СХУ часто супроводжується депресією.
На думку багатьох експертів, етіологія синдрому хронічної втоми досить полиморфна і може мати, в тому числі, вірусну природу. Вчені з Медичного коледжу Морсані Південно-Флоридського університету (University of South Florida’s Morsani College of Medicine) спільно з групою різних вчених і клініцистів в роботі, опублікованій в «Medical Virology», представили дані про людський вірус герпесу (Human Herpesvirus 6, HHV-6) як про ймовірний етіологічний фактор СХВ. Величезна кількість пацієнтів з встановленим діагнозом СХВ може отримати ефективне лікування на підставі результатів проведеного дослідження, зокрема, шляхом застосування антивірусної терапії.
Понад 95% населення інфікується HHV-6 у віці 3 років, при нормальному стані імунної системи організму вірус залишається в інактивованому стані. У дітей молодшого віку вірус викликає гіпертермію і шкірний розеольозний висип і передається зі слиною. У пацієнтів з імунодефіцитними станами вірус може реактивувати і викликати розвиток неврологічних порушень, енцефаліту, пневмонії та органної недостатності.
Автори акцентують увагу на позитивному аспекті отриманих даних – застосування антивірусної терапії сприяє значному зменшенню вираженості неврологічної симптоматики, у тому числі хронічного болю і вираженої фізичної слабкості, у осіб з СХВ.
Патофізіологія зв’язку інфікування HHV-6 і розвитку СХВ досить складна. Після першого контакту з вірусом, так званого первинного інфікування, всі 9 відомих видів людського вірусу стають «мовчати», тобто переходять у латентний стан, однак зберігають здатність до реактивації з розвитком патологічних станів на тлі імуносупресії або старіння організму. Попередні роботи авторів показали, що вірус HHV-6 володіє унікальними властивостями – в латентний період вірус інтегрується в кінцеві частини хромосоми – теломери. Надалі інтегрований геном вірусу HHV-6 може передаватися від батьків дітям – стан, відомий як «хромосомно інтегрований вірус HHV-6» (chromosomally integrated HHV-6, CIHHV-6). На відміну від HHV-6, латентний геном інших видів людського вірусу герпесу конвертується в циркулярну форму в ядрі клітини і не інтегрується в хромосоми, таким чином, не маючи здатності передаватися у спадок.
Так, серед пацієнтів зі значно вираженими неврологічними симптомами поширеність CIHHV-6 склала 2%, що в 2 рази перевищує рівень в загальній популяції. У світлі отриманих даних автори запропонували називати цю підгрупу з СХВ групою з синдромом успадкованого вірусу герпесу (Inherited Human Herpesvirus 6 Syndrome, IHS), повідомляє медичний портал 03info.com.
Дзьобак Володимир
РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ
