Сьогодні одною з важливих проблем медичної науки є вивчення процесів хроноадаптації та хронокламатизації. Тобто процес звикання організму до змін у навколишньому середовищі. Про це повідомляють Олександр Катрушов, завідувач кафедрою гігієни, екології та охорони праці в галузі УМСА, доктор медичних наук, професор та Валентин Шаповал - кандидат медичних наук, доцент, лікар-епідеміолог відділення ОНІ ДУ «Полтавський обласний лабораторний центр держсанепідслужби України», заслужений лікар України.
Небесне світило неабияк впливає на людський організм. Тому найвища активність функціонування органів та систем спостерігається вранці, а до вечора цей рівень знижується за рахунок виснаження. Протягом року ми спостерігаємо зміни активності: навесні, коли світловий день збільшується – зростає активність систем регуляції, в тому числі збільшується продукція гормонів; восени – навпаки.
Це явище називається «біологічні ритми». Люди по-різному реагують на зміни протягом дня, тому діляться на два типа: «жайворонки» – коли системи регуляції більш активно включаються вранці, але й швидше виснажуються; «сови» – коли системи регуляції менш активно включаються вранці, але довше функціонують увечері.
Всі ми відчуваємо на собі деякий дискомфорт в період близько двох тижнів після зміни часу.
Окремі люди реагують на таку зміну часу більш виражено.
Професори зазначають, що «хроноадаптації» визначають комплекс змін активності регуляторних систем зворотного незавершеного характеру при короткочасній зміні місця перебування по часових поясах (до двох тижнів). Терміном «хроноакліматизація» – створення нового динамічного стереотипу реагування організму на зміни світлового періоду доби при довготривалому перебуванні (більше двох тижнів). У цьому випадку біологічні ритми набувають нової, пристосованої до існуючих умов освітлення, схеми.
Реакція систем регуляції людей на зміну часових поясів неоднозначна: вона залежить від віку, статі, стану здоров’я, характеру та умов праці, харчування та ін.
Як правило ця реакція проявляється у вигляді відчуття дискомфорту, зниження працездатності, порушень апетиту, зниження неспецифічної резистентності, загострення хронічних захворювань.
За даними вчених Інституту фізичної культури та спорту ім. Лесгафта (м. Санкт-Петербург) близько 3% спортсменів (практично здорові дорослі люди) не здатні без патологічних наслідків переносити багаторазову короткочасну хроноадаптацію. Що стосується дітей раннього віку – до 1 року (ретроспективні спостереження за членами сімей військовослужбовців колишнього СССР), то для них цей відсоток складає близько 30%. Причому ці діти набували хронічного захворювання (гломерулонефрит) не відразу, а через 3 – 5 років після переїзду сім’ї до нового місця служби батька через 5 – 8 часових поясів (центральний регіон – Далекий Схід, чи навпаки). Для дітей віком 1 – 3 роки відсоток ускладнень знижується до 10 – 15%, старше 3 років – ще нижче.
Тому медичні рекомендації зумовлюють обмеження міграції дітей молодшого віку більше ніж через 3 часових пояса одноразово, без проміжної хроноадаптації в межах 2 – 3 тижні.
Отже, висвітлення основних ланок патогенетичного ланцюга виникнення патології, обумовленої хроноадаптацією та хроноакліматизацією, дозволяє лікарю відслідковувати можливі варіанти розвитку захворювань, прогнозувати можливі наслідки, екстраполювати дані лабораторних та інструментальних досліджень, розробляти патогенетично обґрунтовані підходи до лікування та рекомендувати необхідні заходи профілактики.
Осінньо-зимовий період, коли наступає темрява, коли людина все менше і менше перебуває на свіжому повітрі, менше рухається, більше часу знаходиться в закритих приміщеннях, частішають негативні прояви щодо її настрою та можлива депресія. Тому ці негативи необхідно побороти, постійно рухаючись та дбаючи про здоровий спосіб життя, не перевтомлюватись, дотримуватись режиму праці і відпочинку, відмовитись від шкідливих звичок. Свіжі овочі, фрукти, вітаміни мають бути в щоденному раціоні кожної людини. А недоліки нового біоритму в зв’язку з переходом на новий час можна подолати, якщо не буде створене величезне навантаження на наш головний мозок та нервову систему.
Анна Ночовна
Дзьобак Володимир
РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ
