Колишній фармацевт Петро Шалайко досі розробляє цілющі рецепти

Чернівчанин є одним із творців відомого напою Живчик із ехінацеєю

Смакуючи відомий напій “Живчик із ехінацеєю”, буковинці гадки не мають, що один із його творців є їхнім земляком і мешкає у Чернівцях. Коли концерн “Оболонь” вирішив додати до “Живчика” ехінацею – рослину, яка підсилює імунітет, у лабораторії підприємства заходилися випробовувати її настоянку. Розроблені кожна за власною рецептурою, їх присилали з усієї України: як великі фармацевтичні заводи, так і фармацевти-індивідуали. Кращим було визнано рецепт Петра Шалайка із Чернівців. Лише його настоянка зберігала всі цілющі властивості ехінацеї і не втрачала їх у складі напою. Попервах родом із Буковини були всі “ехінацейні” складові “Живчика”. Не лише рецепт, а й, власне, сама рослина, яку вирощували спочатку у Боянах Новоселицького, а згодом – у Товтрах Заставнівського району. Наразі цвіт ехінацеї з Буковини до Києва не возять, проте “Оболонь” досі працює за рецептом Петра Степановича, каже він.

Прабубуся була знахаркою, бабця – травницею

Хтозна, можливо здібності П. Шалайко успадкував від своїх предків.

Його прабабуся була відомою знахаркою, добре зналася на травах бабуся, котра й навчила Петрика азів фітотерапії ще у дитинстві. Воно було дуже важким. Народився П. Шалайко в українському селі на території Польщі. Друга світова війна розпочалася тут раніше, ніж будь-де, 1 вересня 1939 року. Ще трагічніше закінчилася.

Під час операції “Вісла” 1946 року етнічних українців, які жили на українських землях у складі Польщі з діда-прадіда, примусово виселяли в Україну. Разом з іншими репатріювали родину Шалайків. Радянські “визволителі” дали на збори лише дві години: люди встигли взяти по ложці, мисці та окрайцю хліба. Через це батькам Петра Степановича довелося у сорокарічному віці розпочинати все з нуля на новому місці у Бережанах Тернопільської області. Йому на той час було тільки шість років. Дитина є дитина. Біля рідної хати у Польщі текла річка Сян, на другій батьківщині на Тернопіллі було озеро, “тому ходити і плавати я навчився одночасно”, усміхається П. Шалайко. Хлопчик марив морем, мріяв стати моряком.

Кар’єрі науковця завадило слабке здоров’я

Пріоритети змінило навчання у школі. Науки давалися Петрикові легко, “п’ятірки” мав з усіх дисциплін, але улюбленою була хімія. “Вчителька хімії вміла зацікавити своїм, на перший погляд, сухим предметом, і хоча була суворою, навіть жорсткою, та дуже справедливою”, пригадує Петро Степанович. Зрештою, мабуть, далися взнаки гени прабабусі та бабусі, котрі все життя “хімічили”, та захоплення хімією стало для П. Шалайка справою життя.

Після закінчення школи він подав документи на агрохімічний факультет Київської сільськогосподарської академії, проте не пройшов за конкурсом. Щоб не гаяти рік, за порадою друзів, Петро вступив на механічний факультет цього ж вишу. Однак на першому курсі хлопець важко захворів: далося взнаки голодне дитинство. Через хворобу був змушений перевестися у технікум додому, у Бережани. Одночасно лікувався і вчився. Ліків як таких у ті часи майже не було, тому згадав науку бабці і робив собі різні трав’яні настоянки. Відтак надумав вивчитися на фармацевта. Після закінчення технікуму Петро вступив на фармацевтичний факультет Львівського медінституту. Закінчив його з майже річною перервою – знову підвело здоров’я. Тому коли відмінникові П. Шалайку декан запропонував вступити до аспірантури, хлопець не без жалю відмовився. “Робота на кафедрі аналітичної хімії пов’язана з лабораторними дослідженнями, із випарами сильних реактивів: для цього треба було мати міцніше здоров’я”, каже П. Шалайко.

Мазь із ялівцю – єдина на СРСР

Здобувши фах фармацевта, Петро працював в аптеках Львівщини та Івано-Франківської області, але прагнув цікавішої творчої роботи на виробництві чи у науці. Нагода випала, коли дізнався про вакансію на Чернівецькій фармацевтичній фабриці. Разом із сім’єю переїхав до Чернівців і працював на підприємстві чверть століття. Це зараз фабрика – історія, а десятки років тому вона забезпечувала різними препаратами лікарні й аптеки. Працювала здебільшого з лікарськими рослинами. З них виготовляли десятки найменувань ліків, у тім числі – унікальну на весь Радянський Союз терпентинову мазь із живиці ялівцю. Її розробив професор з Чернівецького медінституту.

Зроблені власноруч ліки, Петро Шалайко випробовує на собі і лише після цього радить їх іншим

Мазь швидко загоювала будь-які рани та виразки (навіть трофічні). Замовлень на неї надходило безліч, а коли Союз розпався і було порушено виробничі зв’язки, до Чернівців пачками надходили листи-волання від хворих з проханням вислати їм хоча би слоїк.

- Робили ми настоянки з собачої кропиви, валеріани, м’яти тощо. Деякі з них, як ось, настоянка чемериці, наразі незаслужено забуті, - каже П. Шалайко. – Чемериця – отруйна рослина, зате вона дуже помічна від педикульозу. Хоча надворі XXI століття, воші, хоч як це дивно, є проблемою, особливо на початку навчального року. Розведена навпіл із водою настоянка чемериці їх не тільки ліквідує без жодної хімії, а й дає стійкий профілактичний ефект. Тому нею доречно також обробляти шерсть домашніх улюбленців (головне, щоб вони не могли її лизнути).

Піднімає на ноги безнадійних

- Під час виробничого процесу на фабриці втручатися у затверджену й апробовану науково-дослідними інститутами та клініками рецептуру я, звісно, не мав права, та міг її удосконалювати, що, власне, й робив, - пригадує Петро Степанович. – Проте розробками власних ліків займаюся все життя. У студентські роки, наприклад, розробив рослинний засіб для зміцнення волосся. У Львові дуже погана вода, від неї випадає волосся. Щоразу, як ішов митися, брав із собою банку з власною настоянкою, мив нею голову. Через це однокурсники з мене глузували. Та до п’ятого курсу вони всі мали залисини, а я почав втрачати волосся лише у літньому віці.

Рецепт від Петра Шалайка

Зробити суміш, змішавши по 100 мл аптечної настоянки глоду, настоянки собачої кропиви, півонії, валеріани, 50 мл настоянки евкаліпту та 25 мл настоянки м’яти перцевої. Злити настоянки у скляну банку та додати до суміші 10 стовпчиків гвоздики, закрити банку поліетиленовою кришкою і тримати у темному місці 7-10 днів, щоденно збовтуючи. Опісля процідити і перелити в іншу банку. Вживати по 25 крапель на 30 мл води 3 рази на день за 30 хв. до їди. Приймати 1-1,5 місяця потім зробити перерву на 2-3 тижні.

Суміш настоянок помічна при серцево-судинних захворюваннях (ішемія, стенокардія, гіпертонія, атеросклероз), при спазмах судин головного мозку.

Все життя Петро Степанович досліджує цілющі властивості лікарських рослин, співпрацює з науковцями ЧНУ та Буковинського медуніверситету. За порадою до авторитетного фармацевта не раз звертався відомий тепер далеко за межами області фітотерапевт Віктор Фуштей із Заставни, Михайло Генкул із Путили, який займався виробництвом ліків із рідкісних рослин, а директор Української науково-дослідної станції карантину рослин Петро Мельник запросив його до себе на роботу після виходу на пенсію. В інституті П. Шалайко керував лабораторією, де, власне, розробив уподобану “Оболонню” настоянку ехінацеї (до речі, на запитання, чи платить йому концерн за авторство, Петро Степанович лише ніяково усміхнувся: сам не здогадався виробити патент, а ніхто про це не заїкнувся, - авт.).

Не відмовляє П. Шалайко хворим, які звертаються до нього за допомогою. Молодого чоловіка, який з дитинства майже не ходив і котрому не зарадило лікування у різного штибу клініках, він буквально поставив на ноги.

- Батько хлопця лише усміхнувся на мою пораду робити синові ванночки з топінамбура, - пригадує пан Петро. – Мовляв, куди тій травичці, якщо не зарадили жодні дорогі ліки та процедури.

Завдяки іншій “травичці” молода жінка, хвора на арахноїдит, через тиждень-другий позбулася нестерпного головного болю. Петро Степанович зцілює подагриків і “сердечників”, хворих із виразками та ще страшнішими захворюваннями.

- По собі знаю, що таке бути недужим, - каже він. – Тому раджу людям при здоров’ї берегти цей Божий скарб, дбати про нього, не хапатися за першої-ліпшої нагоди за хімію. Пігулки не лікують, а лише знімають симптоми хвороби. Лікарські трави – зовсім інше. Вони зцілюють увесь організм, хоча лікують довше. Та варто набратися терпіння: здоров’я цього варте.

Анна ГАРГАЛЯ

Фото автора