Рецепти від імпотенції, проблем із зором та багатьох хвороб передала баба-знахарка

Микола Середа з міста Воловець на Закарпатті знається на травах. Цьому його ще з дитинства навчали рідні баба та дід, які були знахарями. До них по допомогу їхали і прості селяни, і партійні начальники з усієї Західної України. visnyk.lutsk.ua

На зміїні укуси прикладала жаби

Ще у дитинстві Микола Середа разом з дідом збирав трави по горах на Львівщині, звідки родом. Баба лікувала зіллям багато недуг: жіночі та чоловічі хвороби, очні, внутрішніх органів, алкоголізм, епілепсію. А ще вміла знімати вроки, рятувати від зміїного укусу.

– Пам’ятаю, як ми малими пасли корів, – пригадує Микола Михайлович, – одного хлопчика вкусила гадюка. Бабуся наказала мені швиденько ловити у болоті жаб. Одразу ж приклала першу до ранки. Як тільки тіло жаби трохи витягло отрути, зразу якось дивно надулось – і жаба впала мертвою на землю. Бабуся знову і знову прикладала жаб – до тих пір, поки не залишалися живими. Тоді бабуся біля болота відшукала бузькове зілля і витиснула з нього у глиняну чашку трішки соку, яким напоїла хворого. Хлопчику стало легше.

Баба пана Миколи знала багато секретів ще від своєї баби. Приміром, хворі на очі можуть вилікуватися в ніч на свято Петра і Павла, тобто 12 липня. І передала Миколі рецепт лікування зору, золотушного нагноєння очей. Цьому допомагає трава світлика гайового, або її ще називають очанка, тобто та, що лікує очі.

– Баба також знала, що тиф, холеру, дифтерію, дизентерію, закрепи, гіпертонію лікує ведмежа цибуля – черемша та аїр – звичайна лепеха, – розповідає Микола Михайлович. – Бабуся казала: якщо жувати хоч один-два листочки ведмежої цибулі на день, високий тиск відступить, уповільниться серцебиття, зміцниться серце і збільшиться сечовиділення. Вона також радила, особливо літнім людям, простий рецепт від склерозу судин: на сніданок їсти скибку житнього хліба, змащену домашньою олією і посипану насіченим листям ведмежої цибулі, запити чаєм із сухого осіннього корінчика аїру. Соком ведмежої цибулі бабуся лікувала також гнійне запалення вух. А калачником лісовим, або мальвою-проскурником, зцілювала пухлини горла і гортані, трофічні незагойні рани, запалення глотки і мигдаликів. Ця трава також помічна при задусі, запаленні шлунково-кишкового тракту, при сухості рота і носа.

Дід переховувався у монастирі

Знав багато знахарських секретів і рідний дідусь, який мав прізвисько Тиждень. Від переслідувань партократів змушений був таємно перейти кордон до Польщі й п’ятнадцять років переховувався в чоловічому монастирі. Малим Микола Середа наслухався від нього безліч легенд про рослини. Дід умів змовляти зурочення, знав багато способів, як зводити бородавки, лишаї, коросту. Коли пан Микола був дорослим, а дід помер, знайшов на горищі його хати зошит із цікавими записами знахарських рецептів. До речі, до сьогодні пам’ятає один дідівський спосіб, завдяки якому позбувся бородавок.

– Відірвавши голову великому зеленому конику, він вичавив з нього сік і змастив ним мої бородавки, – згадує Микола Михайлович. – Потім ввечері при повному місяці я помив ноги своєю сечею і швиденько ліг у ліжко. Вранці глянув – жодної бородавки не було!

Знає 220 лікарських рослин

Усе життя Микола Середа працював у сфері громадського харчування у Воловці, проте свого хобі – травознавства – не полишав ніколи, бо завжди потребували допомоги рідні та друзі. А коли вийшов на пенсію, з головою поринув у народну медицину. Микола Михайлович знає про цілющі властивості 220 лікарських рослин, які ростуть на Закарпатті. П’ять років тому ще заготовляв близько половини з них у важкодоступних місцях, на полонинах гір Пікуй, Плай. І це у 70 років! Тепер уже не має сил ходити високо в гори, тому і трав лишилося для власних потреб. Збирав і звичайний подорожник, і рідкісні рослини, які можуть комусь допомогти. Наприклад, рослиною епілобою лікують простатит та аденому простати.

– Один дід мав іти на операцію простати, і я йому дав цієї травички, розказав, як пити чай, – каже Микола Михайлович. – Через два дні він до мене прибіг і повідомив, що я його врятував. Адже сеча раніше йшла кількома краплями, починалася гангрена сечового міхура.

Збираючи у горах зілля, Микола Середа якось побачив, як ведмідь зривав листочки ведмежої цибулі й натирав ними свою потилицю, напевно, лікував болючі струпи на голові. Іншого разу пан Микола заблукав і натрапив на монастир. Цілу ніч розмовляв з ченцем про трави, а вранці став свідком незвичайного видовища.

– Монах у невелику миску налив молока, поставив на траву, засунув у рот пальці й тихенько свиснув, – згадує Микола Середа. – Зі всіх куточків двора стали виповзати змії – чорні, бурі, зелені, вужі, гадюки, полози… І всі тихенько почали пити молочко. Виявляється, одна велика змія дала отрути, якою намастили спину хворого монаха. Він скоро одужав. Отаке я бачив диво!

У своїй практиці Микола Середа використовує знахарські знання бабусі та дідуся, інформацію відомих травознавців, співпрацював з багатьма газетами, зокрема був власним кореспондентом газети «Бабушка». А також видав майже десяток книг, в яких описав цілющі властивості трав, додав рецепти лікування від багатьох хвороб. Деякими з них і ділиться з нашими читачами, бажаючи усім міцного здоров’я!

Олена ПАВЛЮК, Закарпатська область