101 рік: співала, лаялася, їла натуральне

Учені сперечаються, чи можна прожити більше 115 років. Мовляв, 115 — межа. У цей час на Чернігівщині довгожителі є у кожному районі. 69 тих, кому 100 і за 100 років, повідомляє департамент соцзахисту облдержадміністрації. У селі Радомка Семенівського району — 116-річна Христина Нагорна («Вісник Ч» №31 (1525) за 2015 рік). Її однофамільниця 101-річна Наталія Нагорна — у селі Лемешівка Городнянського району. gorod.cn.ua

Баба Наташа маленька, худенька. Ясні очі, чітка мова. До 100 років Наталія Антонівна усіх угадувала. До 90 років дивувалася: «Як це — болить голова?» З 92 років, після інсульту, не ходить. Із села Полісся Городнянського району її забрала у Лемешівку онучка Алла Письменна, продавщиця місцевого магазину, з чоловіком Сергієм.

— Сидиш яку кублі,— каже Наталія Антонівна, — і сиди каменем. Ноги болять, крутить...

Минуле Наталія Антонівна не згадує, а живе ним.

Голод. Війна. Сама виростила трьох дітей: Люсю, Льоню і Сашка. Чоловік Дмитро загинув на війні.

— Добре, як хазяїн хороший, — ділиться життєвою мудрістю. — Їсти-пити буде і корові, і самим... Коровка рикає, надо скотину доглєдєть... Єстачки дай, напої. Хороший хазяїн у дворі — хараше й жить. Умер хазяїн, і вмерло вєьо. Як война сяя була у нас... Багато пооставалось у маток дітей без батьків. Усе обурилось, опустилось. Нема нічого...

Що є, те й хорошо. Жінка сама нічого не зробить без хазяїна. Нема у тебе хазяїна, дєтка, жисті нема!

— Як же ви без хазяїна жили?

— Отакая й жисть. Є паєсті — харашо, нема — теж харашо. Як є, так і клопот (так і дарма. — Авт ). Без хазяїна погано, і з поганим погано, — продовжує. — «Іване, давай по чарці вип’єм», — пригадує картинку з життя. — Прийде у магазін, воші шкребе на потилиці, а тарелку бачить.

1. Їла натуральне

Внучка Алла Письменна для баби Наташі — і рідна душа, і доглядальниця, і медсестра. Тож Алла і розповідає про секрети довголіття бабусі.

— Хімії не їла, тільки натуральне. Суп, борщ, кашу. Зі свининою. М’ясо тушковане, як колись, у печі. Без майонезів. Складали у чавун і ставили у піч. І жаренка (картопля тушкована) щоб без усяких добавок. Картоплю смажили на смальці, не на олії. Картоплю варену товчену, картоплю варену цілу із рибою любить. Молочне любила завжди.

Ковбас, котлет, голубців не їла. Макарони не їла, не любила їх та й не розжовувала. Один зуб лишився. Пельменів не їла. Їй треба була простіша їжа.

Варене щоб було завжди. Сухом’ятками не наїдалася.

Я тудою, я сюдою, поза околіцею,
Чорт милого несе з полюбовніцею.

Оцю частушку любила...

2. Умивалася, розчісувалася і Богу молилась

— Щоранку умивалася, розчісувалася і Богу молилась. А тоді вже тільки їла.

Вона дуже чистоплотна. У дитинстві долівки були нефарбовані. Десь ямочка у долівці, так вона загадувала вимивати і вишкребати у тих ямочках. Щоб було чистенєчке, страх.

Коли я речі у пральну машину закладаю, каже: «Стірають єни. От ми колись у жлуктах (дерев'яних бочках для прання) прали. А що тепер? Закинула, витягла. І єна постірала. Що то за стірка».

3. Співала церковні пісні і частушки

— Ходила в церкву, співала церковні пісні, і частушки співала, бо голос красивущий.

4. У 92 роки таблицю множення знала

— Забрала до себе, коли син ходив у молодші класи. Треба було табличку множення вчити. Він сідає біля баби, вона розказує йому табличку напам’ять. Я кажу: «Валентине, ти вже забери бабу із собою в школу».

До 95 років у газетах заголовки по складах читала.

Закінчила 4 класи на одні «п’ятірки». Вона грамотна баба, і здорово грамотна. Не було можливості учитися далі.

5. Встала і лається, значить, жива

— Якщо вона не кричить і нікого не лає, значить, щось сталося, у неї щось болить. Наш козир: якщо наша баба встала і лається, значить, жива. Як полається, їй легше. Наче аж сили їй додається.

Вона звикла, щоб було по її. Звикла вирішувати. Поки могла, вела хазяйство, керувала. Усі слухалися її. І дома, і на роботі. Працювала ланковою. А до війни — нянею у дитсадку у Бутівці.

6. Приязна до тих, хто подобається

— Характер бойовий. Сама по собі бистра. Якщо щось робить, щоб попереду. З людьми приязна. Але до тих, хто подобається.

Не любила тих, хто п’є горілку. Лається, як хто п’є, і алкоголіків ненавидить. І сама не пила, голову свою не труїла.

7. Шлюб: пожаліла дітей, і ні з ким не жила

— Як загинув чоловік, заміж не вийшла. Пожаліла дітей, і ні з ким не жила.

8. Таблетки, уколи

— До 90 років таблеток не пила. Тепер даю. Може, й тягнеться тому. Три моменти було, коли я подумала, що помре. Колола антибіотики, давала ліки, відійшла. Останні 10 років, думаю, і медикаменти, і догляд грає роль. Коли забрала до себе, виразки були на ногах. Цілий рік мазала, мотала ноги.

9. Чужа хата гірша ката?

— У баби хата у Поліссі. Часто просила: «Одвезіть мене у мою хату». Спочатку взагалі — якби ходила, пішла б. Було таке, що вночі встанемо, вона серед хати, виповзла. «Куди ти?» — «Додому йду». Мені здається, що вона живе думкою, що піде у свою хату. Біля кроваті за ширмочкою лежать вузли. Позбирала речі, нові хустки, рушнички. Все пов’язала. Вона поїде додому, це їй треба.

Та після інсульту як би вона у своїй хаті жила? Її треба було переодягати, годувати. Спочатку годувала з ложки. Тоді сама стала їсти, відпустило зверху.

10. Чим тонша талія, тим довше життя?

— Завжди була маленька, худенька. Та чи це головне для довголіття? Може, Бог дає стільки віку, що вона пережила таку тяжесть — голод і війну. Через це ці баби такі кріпкі. То їм Бог відміряв за їхні муки.

Розказувала, що у голод під піччю був клунок зерна захований, не знайшли. Хліб ділила на усіх, щоб усім потрошку було. І тепер треба, щоб у неї завжди був шматочок хліба. Поїсть, решту чи в подушку, чи в кишеню заховає. Стану переодягати, найду. Переживає, щоб не лишитися голодною. Часто війну згадує. Боїться бомбардувань, обстрілів, кричить: «Дітей поховайте!»

Нині з трьох дітей Наталії Антонівни залишилася донька Людмила, живе у Городні. Леонід (батько Алли, жив у Поліссі) та Олександр (жив у Кіровоградській області) померли. У довгожительки 8 онуків, 12 правнуків, троє праправнуків.

Чи зможуть люди жити більше 115 років?

— Тільки не в Україні, — сміється обласний спеціаліст з геріатрії*, завідувачка реабілітаційного терапевтичного відділення обласного госпіталю для інвалідів та ветеранів війни Євгенія Глущенко. — Бувають винятки. Головне — якість життя, здоров’я.

— На якому місці для довголіття харчування?

— «Кто не курит и не пьет, тот здоровеньким помрет». Це жарт. Але доведено, що харчування не на першому місці. На першому — соціальна активність. Коли людина у колективі, це сприяє її психічному здоров’ю. Колективом може бути і сім’я. Психічному здоров’ю сприяє освіта. Освічені люди активніші. Якщо людина не тренує мозок, це погано, це викликає когнітивні (розумові) розлади.

— Як тренувати мозок?

— Читати. Кросворди розгадувати. Не хочеться — ставити собі мету: «Я почитаю газету. Я розгадаю кросворд».

— Якщо людина не бачить?

— Пісні співайте. Танцюйте. Це можна і в 60, і в 80 років. Танці — це рух, це емоції.

— Генетика на якому місці для довголіття?

— Друге або третє місце. Одна людина — нервово-психічна, друга — небайдужа, а третя — просто тупо нічого не сприймає. Хто проживе довше? Не той, кому дісталася у спадок слабка нервова система. Нервову систему потрібно тренувати. І захищати. Грубо кажучи, натягти каструлю на голову. Якщо це не виходить, у собі хвилювання та тривогу не слід копити. Треба розвантажуватися — фізичними вправами, мистецтвом.

— Повернуся до харчування.

— Збалансоване харчування важливе. Але не треба обжиратися, переїдати.

* Геріатрія займається вивченням, лікуванням хвороб старечого віку.

Тамара Кравченко