загрузка...
Блоги
Дзьобак Володимир Дзьобак Володимир РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ

Головним інструментом нинішніх олігархів є безправний люмпен, який живе на подачках від держави, на грані фізичного виживання. Ось чому значна частина пенсіонерів є найкращим їх електоратом, який і допомагає часто приводити до влади їх ставлеників. Для малого і середнього бізнесу сьогодні закриті економічні ліфти у цілих галузях економіки, бо з кожним роком сфери зацікавленості олігархії збільшуються, перекриваючи кисень усім іншим.

Всі блоги
Колонка автора
Всі колонки авторів
Петиції ВАП
ВИМАГАЄМО ІНДЕКСАЦІЇ НАШИХ ПЕНСІЙ!!!
2 Подробиці Подати пропозицію
Опитування
Чи дотримуєтесь Ви правил карантину?

Як жити вічно?

Збільшити шрифт Зменшити шрифт
Надіслати
Друкувати

Довгожителі світу щодня б'ють нові рекорди, тоді як вчені замислюються, чи може людина жити вічно і що треба зробити, аби принаймні жити довше.

Німецький лікар Доктор Гузеланд (за відгуками сучасників, один з найрозумніших учених Німеччини) 1797 року опублікував трактат "Про мистецтво продовження життя", в якому підсумував вісім років праці на цю тему. Серед багатьох чинників, пов'язаних з довгим життям, від називає помірну дієту, в якій багато овочів та мало м'яса і солодкої випічки, рухливість, хороший догляд за зубами, купання в теплій воді з милом щотижня, хороший сон, чисте повітря і батьків, які самі жили довго.

Наприкінці свого трактату, який переклали для журналу American Review, лікар філософськи додає: "Життя людини можна продовжити майже вдвічі, і воно залишатиметься таким же активним і корисним".

За оцінками доктора Гузеланда, половина всіх немовлят не доживе до свого десятого дня народження, а це тривожно високий рівень смертності. Проте, якщо дитина переживе юність – надзвичайно небезпечний період, коли вона може захворіти віспою, кором, краснухою та іншими дитячими захворюваннями – в неї є всі шанси дожити до середини четвертого десятка. В ідеальних умовах, вважав учений, людина може прожити двісті років.

Чи є в цих словах більше сенсу, ніж у химерній фантазії лікаря XVIII століття? Джеймс Вопел не виключає такої можливості.

"Середня тривалість життя збільшується на два з половиною роки кожне десятиліття, – говорить він. – А це на 25 років кожного століття".

Джеймс Вопел працює директором Лабораторії виживання і довголіття при Інституті демографічних досліджень Макса Планка в німецькому місті Росток. Він вивчає довголіття і виживання у людей та тварин. Він каже, що показники тривалості життя помітно поліпшилися за останні 100 років. До 1950 року зростання тривалості життя в основному відбувалося завдяки подоланню високої дитячої смертності, про яку писав доктор Гузеланд. Проте, з того часу кількість смертей серед 60-річних, а останнім часом – 80-річних значно зменшилася.

Інакше кажучи, більшість з нас уже не просто переживає дитинство, але й живе довше, набагато довше.

Комплекс чинників

Кількість довгожителів, які доживають до 100 років і більше, у всьому світі збільшиться в десять разів між 2010 і 2050 роками. Як справедливо писав Доктор Гузеланд, важливим чинником довголіття є те, скільки прожили ваші батьки, тобто генетичний фактор.

Але зростання числа довгожителів неможливо пояснити лише генетикою, яка навряд чи сильно змінилася за останні кілька століть. Скоріше, це цілий ряд удосконалень у нашому житті, які в сукупності підвищують наші шанси прожити довше і якісніше.

Кількість довгожителів, які доживають до 100 років і більше, у всьому світі збільшиться в 10 разів до 2050 року

Цікаво, що більшість з цих факторів доктор Гузеланд безпомилково назвав два століття тому. Це краща охорона здоров'я, поліпшення медицини, громадські заходи з охорони здоров'я, такі як чисте повітря і вода, поліпшення освіти і підвищення рівня життя, наприклад, теплі та сухі будинки.

"Але головне - це більше ліків і грошей", – підсумовує доктор Вопел.

Тим не менш, переваги кращої охорони здоров'я та умов життя не задовольняють багатьох людей, а охочих пройти курс терапії для продовження життя стає лише більше.

Одним з популярних заходів є обмеження калорійності їжі. У 1930-х роках дослідники помітили, що миші, які постійно голодували, жили набагато довше, ніж ті, кому дозволяли наїдатися досхочу.

Подальші дослідження на макаках-резус підтвердило цей висновок, але пізніше вчені спростували його. 20-річне дослідження американського Національного інституту з проблем старіння встановило, що хоча у макак-резус, яких тримали на низькокалорійній дієті, вікові захворювання розвивалися пізніше, в середньому вони не жили довше, ніж контрольна група.

Автори дослідження дійшли висновку, що хоча обмеження калорій й має деякі переваги, проте тривалість життя загалом залежить від взаємодії генетики, харчування і екологічних чинників.

Ще більші надії покладалися на хімічну речовину ресвератрол, яку виробляють деякі рослини, наприклад, вона міститься в шкірці винограду. Проте гіпотеза, що виноградники приховують джерела вічної молодості, залишається досить сумнівною.

Поки що немає жодного дослідження, яке б довело, що приймання ресвератролу може збільшити тривалість життя людини.

Без обмежень

Але чому ми взагалі старіємо?

"Щодня наш організм зазнає пошкоджень і не відновляється повністю, – пояснює доктор Вопел. – Це накопичення невідновлених пошкоджень призводить до розвитку вікових хвороб".

Проте ця особливість характерна не для всіх живих істот. Наприклад гідри – прості, схожі на медуз істоти – здатні відновлюватися або позбавлятися тих клітин, які вони не можуть вилікувати. Такі пошкоджені клітини у людей можуть викликати ракові пухлини.

"Гідри направляють ресурси свого організму, в першу чергу, на відновлення, а не на розмноження, – пояснює вчений. – Організм людини, навпаки, в першу чергу, спрямовує ресурси на розмноження. Це просто різні стратегії виживання видів".

Люди можуть жити швидко і помирати молодими, але наша висока здатність до продовження роду, закладена природою, дозволяє подолати ці високі показники смертності.

А зараз, коли дитяча смертність стала настільки низькою, насправді вже немає необхідності направляти так багато ресурсів на розмноження, вважає пан Вопел. "Завдання полягає в тому, щоб відрегулювати механізм відтворення клітин. Теоретично це можливо, хоча поки що ніхто не знає, як це зробити. Якщо зупинити неухильне зростання числа пошкоджених клітин, можливо, ми не матимемо верхньої вікової межі. У такому разі у нас взагалі немає причин вмирати", - каже він.

"Було б чудово, якби ми жили в світі, де смерть не є обов'язковою. Зараз кожен з нас засуджений до смертної кари, незважаючи на те, що більшість з нас не зробили нічого, щоб заслужити її, – говорить Геннадій Столяров, філософ-трансгуманіст і автор книжки "Смерть – це неправильно". Цей доволі суперечливий труд звертається до дітей і заохочує їх відмовитися від фаталістичної ідеї, що смерть неминуча. Пан Столяров впевнений, смерть – лише питання технологій, в які треба вкласти необхідні кошти.

Чекаємо змін

Одним із пріоритетних напрямків технологічного втручання є теломери. Ці ковпачки на хромосомах скорочуються щоразу, коли наші клітини діляться, і таким чином встановлюють жорсткий ліміт на кількість відновлень клітин.

Проте теломери дуже важливі для організму. Якщо випадкові мутації дозволять клітині ділитися без скорочення її теломерів, це призведе до "безсмертних" клітин, які у неконтрольованій ситуації можуть перетворитися на ракові пухлини.

"Можливо за 25 років ми зможемо скоротити старіння до майже незначного, – каже доктор Вопел. Але він не вірить, що ми будемо жити вічно. – Хвороби, економічні кризи та зміни клімату можуть стати непередбачуваними чинниками підвищення смертності".

Геннадій Столяров додає іскру надії: "Що необхідно зробити прямо зараз, це рішуче прискорити темпи технічного прогресу. Ми не повинні чекати на зміни, ми маємо їх активно втілювати в життя".

Але на даний момент читачів можна втішити тим, що наука напевно знає, як зупинити двох головних убивць у західному світі – інфаркт та рак. Головне, це поєднання фізичних вправ, здорового харчування та помірності у вживанні алкоголю й червоного м'яса.

Мало хто з нас насправді дотримується всіх цих вимог. Здається, вибір роблять на користь коротшого, але наповненого задоволеннями життя. Тоді виникає питання: якщо вічне життя було б можливим, чи захотіли б ви платити за нього таку ціну?

Френк Свейн

 

Джерело:
До списку новин