Хто і як працює в "інтимній" медицині

Увага! Стаття містить контент для дорослих.

Як будь-який лікар, Пітер Саддінгтон дотримується конфіденційності у роботі з клієнтами. Історії, які він розповідає, - узагальнені та лише частково відтворюють проблеми людей, з якими він працював як сексолог.

Я обговорюю з людьми найпотаємніші моменти їхнього життя, але вони майже нічого не знають про мене - і саме так і має бути.

Я - сексолог і допомагаю долати інтимні проблеми: від еректильної дисфункції до болісних відчуттів під час сексу і вагінізму - болісного скорочення м'язів піхви під час проникнення.

Якщо клієнт цікавиться, чи я одружений, відповідаю, що "так", адже було б дивно приховувати це. А далі - все виключно в межах робочих відносин.

Я розмовляю з пацієнтами як терапевт, а не як друг. З деякими з них стосунки стають більш товариськими, але це все - частина процесу, який допомагає їм долати проблеми.

У клініці, де я працюю, терапевтичні кабінети нагадують вітальню у будинку, де насправді ніхто не живе. Три зручних крісла - одне для мене і два для клієнтів. Ніяких сімейних фото і особистих дрібничок, це допомагає тримати дистанцію.

Я консультую пари і окремих пацієнтів: одинаків та тих, хто хоче поговорити без партнера.

Кілька років тому до мене звернувся 29-річний чоловік на ім'я Роб. Його непокоїли стосунки з новою, більш досвідченою подругою. Він не хотів залучати її до терапії, тому що соромився показувати свою невпевненість.

Під час сеансу я запитав у Роба, чи сприймав би він Келлі інакше, якби вони помінялися місцями - і це вона була б менш досвідченою. Звичайно, він швидко зрозумів, наскільки це неважливо, і попросив її приєднатись до терапії. Після цього впевненість Роба повернулася. Йому допомогло те, що він був чесний у своїх тривогах, а не намагався вдавати, що знав більше, ніж є насправді.

Моїм клієнтам - від 25 до 45 років. Але, всупереч стереотипам, більш юні також не оминають сексолога. Останні 15 років я спостерігаю, що все більше людей вільніше розповідають про свої проблеми - як молодь, так і люди старшого віку, які починають нові стосунки.

Сексуальна революція відкрила шлюзи, зняла багато табу. Змінилося очікування від сексу, а інтимні проблеми значно "помолодшали".

До мене звертаються старшокласники, які бояться втратити ерекцію або шукають свою сексуальну ідентичність. За даними Relate, організації, де я працюю, понад 42% їхніх пацієнтів у 2018 році були молодшими 35 років.

На протилежному боці вікової шкали - мій 89-річний пацієнт. Кілька років тому у нього почалися нові стосунки. На жаль, у пари були проблеми з сексом, але вони не збиралися здаватись. Разом вони звернулись до терапевта, але відчули, що лікар був шокований тим, що у такому віці може бути секс. Тому вони прийшли до мене.

Читайте також: Американський дієтолог розвінчала популярні міфи про здорове харчування в похилому віці

Багато моїх пацієнтів раніше звертались до лікаря. Часто вони просто хочуть поговорити про свої негаразди. Більшість людей нервують - деякі пари навіть думають, що їм потрібно продемонструвати мені свої сексуальні проблеми. Це цілком зайве!

Одному з моїх наймолодших пацієнтів - 17. У хлопця були проблеми з ерекцією. Він і його дівчина намагалися зайнятись сексом, але в нього нічого не вийшло. Зрештою вони розійшлися, і він вважав, що саме з цієї причини. Випадковий секс і алкоголь проблему не вирішили, і хлопець не знав, що робити. Пізніше він закохався в однокласницю, і вона, схоже, також йому симпатизувала, але після того, що сталося, підійти до дівчини він не наважувався.

Юнак був у сімейного лікаря, і той сказав, що він ще молодий, і проблема вирішиться сама собою. У приймальні у лікаря хлопець побачив рекламний буклет нашого центру сексуальної терапії і вирішив спробувати. Ще на етапі діагностики я зрозумів, що він нервує - весь перший сеанс він був червоний, як рак!

Кожен сеанс терапії - індивідуальний, і з цим юнаком ми займалися статевим вихованням. Розглянули анатомічні малюнки, поговорили про те, як досягти і утримати ерекцію. Я допоміг йому зрозуміти, що його головна проблема - це хвилювання.

Я дав йому домашнє завдання - стимулювати ерекцію, а потім втратити її. І так три рази поспіль. Це допомогло зміцнити його віру в те, що він контролює ситуацію. Поступово до хлопця повернулась впевненість у собі. Знадобилось лише сім сеансів, щоб подолати проблему. За місяць після терапії він зателефонував у центр і залишив для мене невеличке повідомлення - він почав зустрічатися з однокласницею, і найближчим часом у них буде секс.

Перш ніж стати сексологом, я працював в школі-інтернаті для дітей з особливими освітніми потребами. Я бачив, як школа з її "правильною" поведінкою травмує стосунки деяких пар, і хотів зробити трохи більше, щоб підтримати їх.

Два роки я поєднував терапію з роботою в школі, але психологія зрештою перемогла.

Іноді в процесі терапії ставало зрозуміло, що емоційні проблеми часто негативно впливають на сексуальне життя. Тому я вирішив пройти курс сексології, щоб допомагати пацієнтам на всіх рівнях.

Моїми першими пацієнтами як лікаря-сексолога були Метт і Алекс - гомосексуальна пара. Одному з них було злегка за двадцять, іншому - близько тридцяти. У них був міцний емоційний зв'язок, але сексуальне життя не радувало.

Під час першого сеансу обидва дуже соромились: постійно вовтузились на стільцях, уникали моїх запитань, не наважувались відкрито обговорювати інтимні моменти, наприклад, анальний секс. Здавалося, вони хвилювались, що їхня орієнтація виявиться для мене неприйнятною. Я здогадувався, що їхня проблема пов'язана з ерекцією, тому мимохідь про це згадав - хотів, щоб вони знали, що можна говорити про секс відкрито і чесно.

Проблеми з ерекцією та передчасна еякуляція - найпоширеніші проблеми, з якими чоловіки приходять до мене. У гомосексуальних стосунках психологічний тиск ще більший, бо є очікування, що в обох партнерів буде потужна ерекція. Тоді як у гетеросексуальній парі чоловік і жінка не можуть фізично порівняти рівень свого збудження.

Щоб зняти напругу, я задав Метту і Алексу вправу на дотики. Кожен партнер мав торкатися іншого протягом пів години - досліджувати його тіло і зрозуміти, що дарує йому задоволення. Вони були без одягу, але не могли торкатися геніталій - це мала бути не прелюдія, а розвиток тактильних відчуттів.

Зрештою, вони перейшли до дотиків і навчились збуджувати один одного перед статевим актом. Вони доклали багато зусиль і сприймали терапію, як побачення зі свічками та романтичною музикою. На щастя, впевненість Метта незабаром зросла.

Після 15 тижнів терапії у Метта з Алексом відбувся статевий акт. А вже за кілька тижнів вони сказали, що кохаються щодня. За три місяці після завершення терапії вони прийшли на підсумковий сеанс. Вони виявляли багато ніжності один до одного й сказали, що планують одружитися! Було радісно почути, що вони подолали свої проблеми і тепер щасливі.

Мої друзі вважають, що в мене надзвичайно цікава робота. Людей взагалі цікавить діяльність консультанта - та коли кажеш, що ти консультант з питань сексу, це більш ніж цікаво - це інтригує!

Деякі друзі уникають теми сексу, коли я поруч, і ніяковіють, якщо її зачепити. Інші ж, навпаки, охоче розповідають мені про свої статеві проблеми.

Кілька приятелів питали, чи не надам я їм професійну консультацію: їм простіше обговорювати такі питання зі знайомою людиною. Втім, я мусив відмовляти: важливо, не приносити додому робочі моменти, і професійна етика не дозволяє консультувати друзів та рідних.

Сексуальні проблеми часто пов'язані з травмами минулого, наприклад, насильством чи зґвалтуванням. Одна клієнтка, яка потерпала від вагінізму, в дитинстві чула, як її мати ледь не померла під час пологів, народжуючи її брата. Під час другої зустрічі ми зробили екскурс в її минуле: я розпитав її про дитинство, батьківську сім'ю і перший сексуальний досвід. Мері розповіла мені про цю травму. Ще зовсім маленькою дівчинкою вона чула крики матері й коментарі родичів, що та, напевно, не виживе.

Щоб допомогти Мері подолати проблеми з проникненням, ми обрали методи когнітивно-поведінкової терапії (КПТ), яка досліджує наші автоматичні реакції в різних ситуаціях. Я навчив її розслабляти м'язи тазового дна і дав завдання самостійно застосувати так звані "вагінальні розширювачі": гладенькі ковпачки, схожі за формою на тампон, які допомагають жінці звикнути до того, що в її вагіну щось проникає. Спочатку використовуються розширювачі меншого діаметра, які поступово замінюються на більші.

Якби ще на початку кар'єри я не навчився відокремлювати професійне життя від особистого, я б не вижив на цій роботі. Часом доводиться вислуховувати складні й сумні історії. Я мушу лишати їх у клініці, а не носити за собою - консультант, який сприймає страждання клієнта, як свої особисті, втрачає ефективність.

Втім, щасливих моментів не менше, ніж сумних. Часом я отримую від колишніх клієнтів листівки чи повідомлення: "Дякуємо за вашу допомогу - ми чекаємо на дитину!" Одне подружжя щороку шле мені листівку - і так уже дванадцять років. Вони навіть назвали на мою честь одного зі своїх дітей - це дуже важливо для мене!

Гадаю, така робота, як у мене, має бути за покликанням серця, адже оплачується вона не надто високо. Та коли бачиш, що люди прислуховуються до твоїх порад і змінюють життя на краще, - це неймовірне відчуття!

Наташа Прескі

Підписуйтесь на канал ВАПу у Telegram, на нашу сторінку у Facebook і дізнавайтесь новини першими.