загрузка...
Блоги
Дзьобак Володимир Дзьобак Володимир РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ

Головним інструментом нинішніх олігархів є безправний люмпен, який живе на подачках від держави, на грані фізичного виживання. Ось чому значна частина пенсіонерів є найкращим їх електоратом, який і допомагає часто приводити до влади їх ставлеників. Для малого і середнього бізнесу сьогодні закриті економічні ліфти у цілих галузях економіки, бо з кожним роком сфери зацікавленості олігархії збільшуються, перекриваючи кисень усім іншим.

Всі блоги
Колонка автора
Всі колонки авторів
Петиції ВАП
ВИМАГАЄМО ІНДЕКСАЦІЇ НАШИХ ПЕНСІЙ!!!
2 Подробиці Подати пропозицію
Опитування
Чи дотримуєтесь Ви правил карантину?

Змушували платити благодійні внески, оглядали без рукавичок, приймали у присутності сторонніх: 15 анонімних історій про якість медичних послуг в Україні

Збільшити шрифт Зменшити шрифт
Надіслати
Друкувати

Українці, які обслуговуються у державних або комунальних медичних закладах, анонімно розповідають про корупцію, нехтування приватністю та звинувачують лікарів у дискримінаційному ставленні.

Сайт НВ проводить анонімне опитування, присвячене доступу до медичних послуг в Україні. Наприкінці цього опитування ми залишили анонімні форми для зворотного зв'язку: окремо для лікарів і окремо — для пацієнтів.

Ми попросили пацієнтів українських поліклінік та лікарень оцінити якість надання медичних послуг, розповісти про те, чи задоволені вони комунікацією зі своїм сімейним лікарем та чи вимагали у них хабарі за «безкоштовну медицину».

Репортерка НВ Саша Горчинська перечитала коментарі, які залишили у цій анонімній формі респонденти, та обрала п'ятнадцять історій.

1
Поліклініки міста Харків. Під час планового медогляду вчителів щоразу вимагають сплатити в фонд Меценат 400−600 грн.

Повний аналіз крові у кабінеті поліклініки зробити неможливо: говорять, мовляв, ми не робимо, і відправляють на перший поверх, де приватна лабораторія у поліклініці винаймає кабінет.

У моїх дідуся і бабусі загубили медкарти, які вони мали з 1980-х рр. Все для того, аби не видавати довідку після смерті, а мати аргумент до хабаря. Чув, що так само відбувається і з іншими літніми людьми — їхні медкарти раптово виявляються загубленими.

2
Прийшла до терапевта з усіма симптомами COVID-19, крім високої температури, і ледве випросила направлення на аналіз на антитіла IgM моїм коштом, оскільки сама не розбиралася, який тест і де потрібно здавати.

У тесті ПЛР коштом держави мені, звісно, відмовили, вражаючи такими фразами: «А навіщо тобі цей тест? Лікування все одно ніякого немає». Ну, як мінімум, щоб мої сусіди по квартирі, що працюють на великих підприємствах, не поширювали це далі. Аргумент такий лікаря не переконав. При цьому про режим самоізоляції і дистанційне спостереження не було сказано й слова. Навпаки, лікар вимагала, щоб я через кожні три дні тричі приходила до неї на прийом до лікарні.

Будучи відповідальною, крім поїздок до лікаря на таксі, весь час залишалася вдома. Лікування — таблетки від грипу і пиття — не допомагало, «лікар» перенаправила мене до ЛОРа, яка вже дала хороші рекомендації.

3
Стикалася з дискримінацією за вагою — важу я 86 кг. Ендокринологи часто говорили: «Ось схуднете, тоді й приходьте лікуватися». Гінекологи під час планових оглядів розкривали персональну інформацію іншим дівчатам, які прийшли зі мною в кабінет. Також бувало, коли гінекологи оглядали без рукавичок.

Обов'язкові «благодійні внески» доводилося платити і мені, і моїм близьким у моїй присутності. Зазвичай це звучить так «оплатіть у віконці і з квитанцією до мене — лікаря — інакше не видам результат». У «віконці» ж зазвичай не знаходилося дрібних купюр, тому доводилося віддавати удвічі більше.

Після медичної реформи — а це 2019 рік — звернулася до сімейного лікаря зі скаргою на гострий лівобічний отит. На що вона, неправильно помірявши тиск, сказала, що у мене гіпертонія, необхідно купити в їхній аптеці потрібні препарати і пити, а вухо болить через тиск.

Після подібних неприємних інцидентів довелося зайнятися самоосвітою — читанням медичної літератури, і вирушати в приватні клініки до фахівців.

4
В мене є члени сім'ї — медики. Їм спокійно розголошували інформацію про мій стан здоров'я колеги, якщо я до цих колег зверталася. Тому за першої можливості почала звертатися до клініки в іншому місті, щоб уникнути розголошення своїх даних моїм родичам без моєї згоди.

5
Нахабним обманом примушували платити за безкоштовний аналіз сечі і копрограму, ентеробіоз дитині в садок, аргументуючи вигаданим наказом лікаря, який не могли надати. Не погоджувалися брати матеріал, поки не заплачу. На прохання показати квитанцію сказали, що «тільки після оплати». У підсумку, на руки після оплати отримала корінець про добровільний внесок.

На мої обурення про обман тільки посміялися і відправили до керівництва в іншу лікарню, в іншому кінці міста, оскільки лабораторія — саме від іншої лікарні, а не від цієї. Керівництво, посміхаючись, сказало, мовляв, такого бути не може, чим доведете. Міністерство розвело руками і відправило назад до керівництва.

Друга ситуація: одинокому хворому з гострим інсультом відмовлялися робити МРТ без оплати. Хворий — учасник Другої світової війни. При цьому знижку на послуги йому теж не оформили, оскільки потрібна була довідка про те, що він пільговик. Самого посвідчення їм здалося мало. Тримали в такому стані посеред ночі кілька годин в коридорі платного діагностичного центру. І поки рідні терміново їхали з грошима з передмістя, біля хворого не було нікого. Його просто залишили і пішли — як річ. Помре, так помре. Головне — гроші.

Аналогічно і потім було і з уколами, медсестрами, виписками від лікаря — без грошей ніхто нічого не дає і не робить. За те, щоб після лікування влаштувати на реабілітацію, за інвалідність — за все теж потрібно заплатити.

Третя ситуація: у 9-місячної дитини температура 39,2−39,5 не збивається близько шести годин практично взагалі ніяк. Дитину забрали в інфекційну лікарню посеред ночі. Лікаря в приймальні чекали 45 хвилин.

За цей час медсестра прийшла на 10 хвилин, сунула папірець на препарати — і це без огляду лікаря, на підставі симптомів сама виписала при нас же — і зажадала 500 грн «благодійного внеску». Стандартна такса, за її словами, у них така. Інакше, каже, «можете розвертатися і їхати назад, якщо не влаштовує, лікаря навіть кликати не буду». Лікар собі десь гуляв, поки медсестра не отримала в руки гроші і препарати на загальну суму 1200 грн — з них половину забрали, їх не бачили більше взагалі в лікуванні дитини.

Далі було не веселіше. Через добу я просто забрала звідти хвору дитину з шоком від умов, невідповідності всіх можливих норм і ставлення. Це запам'ятається мені на все життя.

Ще одна ситуація: після пологів вимагали «подяку для лікарів» у розмірі 1 тис. грн, інакше «не випишуть ще тиждень і довідку про те, що не отримали «Пакунок малюка» не дадуть». Після відмови стали вимагати 500 грн. Лікарня, між іншим, тільки після ремонту, але відсутності совісті це не заважає. Оформити в пологовому будинку всі документи на дитину, як нібито анонсували ще за пів року до цього, виявилося не можна — все так само довелося бігати по інстанціях, як і раніше. Ось такі «покращення».

І ще один приклад. Щоб влаштувати дитину в стаціонар через хворобу, видали список господарських речей та препаратів, які треба було попередньо закупити. При цьому їх у нас забрали. А в туалеті замість рушників для рук і нормального, купленого тобою ж рідкого мила — трохи розбавлена милом вода у флаконах, а рушників не було взагалі. І потім ще виявляється, що половина закуплених препаратів — не для дитини, а для лікарні. У якій, до речі, в переліку на сайті їх і так валом.

6
Це було 23 роки тому. Я перебувала в лікарні, куди потрапила після виклику швидкої, зі старшим сином. Йому було 7 років, він мав епілепсію. Вдома з батьком була молодша дитина — дворічна.

За 19 годин, тобто з 21:00 і до 16:00 наступного дня — до нас не підійшов жоден лікар, тільки взяли кров і сечу. Сестричка на посту весь час казала: «От зараз, зараз». Коли я почала збиратися додому, завідувачка відділення у коридорі почала кричати, що я нахаба, брехуха, а моя дитина назавжди залишиться дебілом. Це було жахливо. Ми поїхали, більше я туди не поверталася.

7
Через карантин чоловіку відклали заплановану операцію. Внаслідок цього раптово вночі розвинувся гострий стан — сильна шлункова кровотеча. Швидка їхала дуже довго.

Всі приватні клініки відмовили у госпіталізації пацієнта в критичному стані. Тож госпіталізували у державну клініку. Якість роботи і кваліфікація лікарів — довершена. Умови — жахливі. Вимагали гроші на кожному кроці як лікарі, так і медсестри та санітарки. Навіть не благодійні внески, а просто готівкою. Але я вдячна долі і професійним лікарям за врятоване життя мого чоловіка, батька моїх дітей. Тому не шкодую.

Безкоштовної медицини у нас ніколи не було. Просто такі розрахунки є принизливими для всіх учасників. Ми би сплатили ті самі або й більші гроші в приватній клініці, але без принижень, в комфортних умовах. І цього страшного випадку не сталося б, якби не заборонили планові операції. Це безглуздо, це шкодить здоров'ю людей.

8
На моє зауваження про приватність відносин лікаря і пацієнта почула: «Може, вам ще окремий кабінет потрібен? Ви що, не бачите, що відбувається?» І потім, безадресно звертаючись до всіх присутніх: «Ви чули? 37,3 у неї температура. І вона, бачте, хоче направлення на тест на COVID-19! Тут люди по 39 мають!» І наостанок чую: «Не знаю я ні про які ваші 39 годину тому! Не треба було пити жарознижувальне. Я бачу лише 37, і ви ладні нафантазувати тут що завгодно заради направлення на безкоштовний тест».

Ситуація друга. Виклик швидкої. Людина похилого віку, очевидна пневмонія, яка стрімко зростає. Висока температура, що не «збивається» ліками. Низька сатурація. «Відмовляють» нирки. Чуємо: «Очікуйте бригаду, ви треті у черзі. Ну, може, через декілька годин будуть, коли відвезуть попередніх. Ну, якщо вам терміново потрібно, скасовуйте виклик, їдьте самі».

Приїхали. Тридцять осіб очікують госпіталізації через підозру на ковід. Почули: «Ну і що, що вам погано? Ви бачите? Лікарів не вистачає. У вас є зроблений ПЛР-тест? Якщо ні, тоді очікуйте своєї черги». Натякали, що ми самі винні, раз відмовилися від госпіталізації, тож тепер маємо тільки чекати. І казали, що їм начхати — можемо скаржитися хоч у Міністерство охорони здоров'я, хоч [колишній в.о. міністра охорони здоров'я] Уляні Супрун особисто.

9
В одному з пологових будинків у Луцьку завжди всі платили за пологи. Була свідком, як із сусідки по палаті вимагали гроші перед кесаревим розтином. Це був 2008 рік.

Коли потрапляла до лікарні, треба було купляти рушники, вату, папір, мило. Свекра в міській лікарні у приймальному відділенні анально оглядав невідомо хто, чи медбрат, чи практикант, бо лікаря взагалі не було. Дитину в обласній дитячій з сильними болями в животі годину ніхто не оглядав, бо не було лікаря на всю лікарню. Поки я знайшла номер генерального директора в інтернеті, то все знайшлося.

Державні лікарні й поліклініки — то жах. Хоча в приватних тепер теж просто збивають гроші, а навіть простий діагноз не здатні поставити — принаймні це у нас в Луцьку. Але оплату малюють колосальну.

10
У мого близького друга була неприємна ситуація з розголошенням його діагнозу з боку медичних працівників. Якимось чином весь його офіс опинився в курсі.

Також моїм співробітникам неодноразово доводилося платити гроші безпосередньо лікарям у державних лікарнях перед операцією не з власної ініціативи. Під час захворювання на COVID-19 моєму братові і лікування, і ліки в лікарні надавалися безкоштовно.

11
У нашій амбулаторії сімейні лікарі почергово хворіють або саботують роботу — і такі є — беручи по дві-три відпустки у зимовий період. Потім кажуть: «Я у відпустці, не треба мені телефонувати. Є чергові лікарі на заміні, йдіть звертайтесь до них». Як наслідок, один працюючий лікар обслуговує, окрім своїх, ще пацієнтів двох-трьох своїх колег.

Електронна черга вже просто недоступна, бо заповнюється відразу на тижні наперед. Відповідно, у прийомний час під кабінетом лікаря одночасно може перебувати 20−40 осіб — «свої» пацієнти, ті, хто прийшов за записом в електронній черзі, та пацієнти колег у режимі «живої черги».

Особливий треш трапляється на початку місяця — додаються пацієнти з хронічними захворюваннями, що звертаються за рецептами, ну і без електронної реєстрації. Тобто теж «жива черга».

Основна маса відвідувачів має похилий вік і безкомпромісний характер. Тому кажуть: «Я записана на конкретний час, все інше мене не турбує!»; «А я тут стояла!»; «Мені терміново треба!»; «Я тільки аналізи заберу» і таке інше.

12
Деякі лікарі купують собі апарати УЗД чи щось інше, а потім просто не консультують та не лікують без обстеження на власному обладнанні. За це беруть в три-п'ять разів дорожче, ніж в офіційному окремому кабінеті УЗД.

Так «лікував» мене двічі уролог в одній з міських поліклінік міста Кропивницького. Тоді як на сьомому поверсі в кабінеті УЗД коштувало близько 50 грн, якщо не помиляюсь, в уролога мені доводилось платити десь 250−300 грн. Бо як він казав — працює тільки за таким принципом. Типу: «Я маю бачити на екрані все сам».

За необхідності й у безвихідному становищі таки доводилось платити, але я на нього розізлився. Навіть курс лікування не закінчив, бо більше бачити його не хотів. Ходив до лікаря у стаціонарній лікарні, котрий більше прислухався до пацієнта, краще пояснював та консультував. Брав за УЗД менше, хоча теж робив його на своєму апараті.

13
Я пацієнт і лікар за освітою. Так, стикалася майже з усіма порушеннями і сама працювала колись за копійки, не маючи коштів на лікування. Кожна думка є важливою, але й суб'єктивною.

Як пацієнт стикалася з тим, що мені хамили, помилялися з онкологічним діагнозом, посилали на всі чотири боки, здирали три шкури за лікування тощо.

Як лікар бачила страшні умови праці у лікарнях та ситуації, коли медичний персонал самостійно купує ліки пацієнтам, бо у тих немає родичів, а серце крається від болю та жалю.

Я знаю, як це — жити на мізерну зарплату, не маючи можливості подбати про власне здоров'я, коли біда приходить на твій поріг. Зараз об лікарів витирають ноги і вважають за обслугу. Як людина може поважати себе, якщо її не поважають і не цінують її професію? Поставте під професію лікар будь-яку іншу — наприклад, свою — і порівняйте.

Що ви можете сказати про себе?

14
Мої батьки проживають у місті Черкаси і лікуються в одній з міських поліклінік. Відвідують поліклініку вкрай рідко, оскільки систематично стикаються з небажанням медперсоналу виконувати свою роботу без додаткової фінансової мотивації, постійним цоканням, бідканням та наріканнями, мовляв «такоє што-то прідумалі с етой рєформой»…

Декілька разів вмовляла батьків змінити хоча б сімейного лікаря — вони аргументують свою відмову тим, що «цей хоч і безтолковий, проте на аналізи нас направляє на ті, які попросимо, безкоштовно».

Про яку кваліфікацію медичного працівника взагалі може йти мова, якщо при гемоглобіні 80 лікар радить «попити цілющі трави»? І це взагалі не жарт.

Вважаю, що медичним працівникам однозначно потрібно піднімати заробітну плату в рази, але разом з тим проводити якийсь зріз знань. Так, щоб лікували справжні лікарі, а не ті, хто здобув освіту медика невідомо як.

Я ж лікуюся у молодої лікарки у першій поліклініці на Печерську і маю тотально інший досвід, ніж мої батьки — наскільки це можливо в Україні, звичайно. Жодних зауважень до нашого сімейного лікаря ми з чоловіком не маємо.

15
Три роки тому я хотіла звернутися у жіночу консультацію за місцем проживання — у Києві — щоб стати на облік на Печерську, найближче до себе, і не їздити з пересадками в інший район. Але головна лікарка сказала, що я мушу сплатити 3,5 тис. грн, інакше мене на облік не поставлять. Вона ж дала мені роздруківку, де вказані всі процедури, за які я маю сплатити, спеціалістів і ціни.

В інтернеті я прочитала, що ще з середини 2000-х це — «норма» для цієї жіночої консультації. Восени цього року мені знову довелося звернутися до ЖК з приводу вагітності, і теж я мусила сплатити гроші, щоб стати на облік. Але не встигла — в мене сталося завмирання, довелося проводити чистку.

За чистку в гінекологічному відділенні одного з державних пологових будинків Києва мене змусили сплатити 1 тис. грн за гістологію та 120 грн за аналіз на COVID-19. Результат тесту на коронавірус мені не показали, а гістологія виглядала щось типу: «Завмирання плода на 6 тижнях. Була проведена вакуум-аспірація». Ок, але я це і так знала.

Це не такі великі гроші. До прикладу, в одній з приватних клінік за те ж саме беруть від 3,5 тис. грн. Але ж зробіть по-людськи, через нормальну касу, видавайте чек. Щоб все було прозоро і зрозуміло.

До речі, самі лікарі там працюють чудові. Тобто якби ті гроші йшли тому чудовому анестезіологу, або медсестрам, або лікарю, що проводив операцію — це одне. А так — невідомо, куди вони пішли.
 
Автор: Олександра Горчинська
Илюстрації: Дар'я Алтуніна
 
Підписуйтесь на канал ВАПу у Telegram, на нашу сторінку у Facebook і дізнавайтесь новини першими
 
Джерело:
До списку новин