Нахабним обманом примушували платити за безкоштовний аналіз сечі і копрограму, ентеробіоз дитині в садок, аргументуючи вигаданим наказом лікаря, який не могли надати. Не погоджувалися брати матеріал, поки не заплачу. На прохання показати квитанцію сказали, що «тільки після оплати». У підсумку, на руки після оплати отримала корінець про добровільний внесок.
На мої обурення про обман тільки посміялися і відправили до керівництва в іншу лікарню, в іншому кінці міста, оскільки лабораторія — саме від іншої лікарні, а не від цієї. Керівництво, посміхаючись, сказало, мовляв, такого бути не може, чим доведете. Міністерство розвело руками і відправило назад до керівництва.
Друга ситуація: одинокому хворому з гострим інсультом відмовлялися робити МРТ без оплати. Хворий — учасник Другої світової війни. При цьому знижку на послуги йому теж не оформили, оскільки потрібна була довідка про те, що він пільговик. Самого посвідчення їм здалося мало. Тримали в такому стані посеред ночі кілька годин в коридорі платного діагностичного центру. І поки рідні терміново їхали з грошима з передмістя, біля хворого не було нікого. Його просто залишили і пішли — як річ. Помре, так помре. Головне — гроші.
Аналогічно і потім було і з уколами, медсестрами, виписками від лікаря — без грошей ніхто нічого не дає і не робить. За те, щоб після лікування влаштувати на реабілітацію, за інвалідність — за все теж потрібно заплатити.
Третя ситуація: у 9-місячної дитини температура 39,2−39,5 не збивається близько шести годин практично взагалі ніяк. Дитину забрали в інфекційну лікарню посеред ночі. Лікаря в приймальні чекали 45 хвилин.
За цей час медсестра прийшла на 10 хвилин, сунула папірець на препарати — і це без огляду лікаря, на підставі симптомів сама виписала при нас же — і зажадала 500 грн «благодійного внеску». Стандартна такса, за її словами, у них така. Інакше, каже, «можете розвертатися і їхати назад, якщо не влаштовує, лікаря навіть кликати не буду». Лікар собі десь гуляв, поки медсестра не отримала в руки гроші і препарати на загальну суму 1200 грн — з них половину забрали, їх не бачили більше взагалі в лікуванні дитини.
Далі було не веселіше. Через добу я просто забрала звідти хвору дитину з шоком від умов, невідповідності всіх можливих норм і ставлення. Це запам'ятається мені на все життя.
Ще одна ситуація: після пологів вимагали «подяку для лікарів» у розмірі 1 тис. грн, інакше «не випишуть ще тиждень і довідку про те, що не отримали «Пакунок малюка» не дадуть». Після відмови стали вимагати 500 грн. Лікарня, між іншим, тільки після ремонту, але відсутності совісті це не заважає. Оформити в пологовому будинку всі документи на дитину, як нібито анонсували ще за пів року до цього, виявилося не можна — все так само довелося бігати по інстанціях, як і раніше. Ось такі «покращення».
І ще один приклад. Щоб влаштувати дитину в стаціонар через хворобу, видали список господарських речей та препаратів, які треба було попередньо закупити. При цьому їх у нас забрали. А в туалеті замість рушників для рук і нормального, купленого тобою ж рідкого мила — трохи розбавлена милом вода у флаконах, а рушників не було взагалі. І потім ще виявляється, що половина закуплених препаратів — не для дитини, а для лікарні. У якій, до речі, в переліку на сайті їх і так валом.