9 – 10 листопада делегація ВАП на чолі з головою Ради Володимиром Дзьобаком перебувала в столиці Бельгії Брюсселі. Там відбулися зустріч і переговори з президентом Європейського союзу пенсіонерів доктором Бернхардом Вормсом, генеральним секретарем ЄСП Інгеборг Уленброк, віце-президентом ЄСП по країнах Східної Європи Ульріхом Вінцем. Було обговорено ряд питань розвитку національних асоціацій літніх людей, міжнародний стан дотримання угод про забезпечення прав і свобод людини.

10 листопада делегація ВАП узяла участь у засіданні Виконавчого Комітету Європейського союзу пенсіонерів, на якому, зокрема, було надано слово для виступу голові Ради ВАП В. В. Дзьобаку. З текстом виступу можна ознайомитися на цьому сайті. 

_________________________________________________________________________________

Виступ голови Ради ВАП Володимира Дзьобака
на засіданні Виконавчого комітету Європейського
союзу пенсіонерів у Брюсселі

Дорогі колеги!

Шановні пані та панове!

Я радий бачити тут знайомі обличчя, спілкуватися з людьми, які роблять нашу спільну справу, трудяться в національних асоціаціях пенсіонерів, служать загальним інтересам, ідеалам соціальної справедливості та гуманізму, об'єднані єдиною метою - підвищувати якість життя літніх громадян.

Минулого разу мені доводилося зустрічатися з вами в гостинному Вільнюсі, де я вже інформував колег про головні напрями роботи Всеукраїнської асоціації пенсіонерів. Тому я не буду перераховувати діючі у нас програми, тим більше що про них кожен може дізнатися, відкривши наш сайт в Інтернеті.

Але я вважаю своїм обов'язком розповісти про ту складову в діяльності ВАП, яка має важливе значення не тільки для України, але і для всього світу. Мова йде про захист прав літніх людей. Нагадаю, що в 2004 році ми спільно з юристами, психологами, геронтологами підготували проект закону про попередження дискримінації літніх в Україні. У 2005 році цей законопроект був представлений в парламенті народними депутатами, які лобіювали наші інтереси у Верховній Раді. Однак, на жаль, далі цього справа не пішла, тому що змінився склад Верховної Ради, і нам знову довелося  шукати шляхи просування зазначеного проекту, переконувати законодавців і суспільство в необхідності прийняття Закону проти дискримінації літніх.

Нам вдалося добитися повторного внесення законопроекту на розгляд парламенту, і влітку цього року він був включений до порядку денного, розглянутий і ... провалений! Так, так! Парадоксально, але факт: не було жодного голосу проти! Єдиний депутат утримався при голосуванні. Як виявилося, можна й так провалити найважливіший закон: багато депутатів просто не голосували – ні за, ні проти.

Україна взагалі – країна парадоксів. Ну хіба не парадокс, що за двадцять років незалежності, при всіх президентах і урядах народ у нас жив і продовжує жити своїм життям, а влада – своїм життям. Наші громадяни настільки вже звикли, що всі органи влади не чують голос громадськості, що навчилися жити таким чином, ніби цієї влади взагалі немає.

Якщо говорити про нашу асоціацію, то за 11 років своєї діяльності ми не отримували жодної підтримки від влади (хоча слід визнати, що і перешкод від неї ми не помічали, за винятком останніх місяців, коли ми відчули потужний пресинг).

Парадокси, звичайно, були і будуть. Але ми в діяльності ВАП дотримуємося принципової позиції: якщо критикувати владу, то одночасно з цим вносити конструктивні пропозиції. Наприклад, ми бачимо, що за ці двадцять років було безліч розмов і заяв про пенсійну реформу, а фактично вона так досі й не починалася. Те, що уряд намагається представити суспільству як пенсійну реформу, насправді можна назвати лише протоколом намірів. Показово, що прийнятий Верховною Радою закон, присвячений цьому важливому завданню, законодавці не зважилися назвати Законом про пенсійну реформу. Він носить досить «обтічну» назву: "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи". Очевидно, вони все ж розуміли, що на справжню пенсійну реформу цей документ "не тягне". Ми переконані, що такі підходи, властиві нашим політикам, очікуваного ефекту не дадуть.

Уряд багато разів заявляв про свій намір залучити до розробки пенсійної реформи громадськість, проте наші численні прохання вислухати нас, розглянути наші конструктивні пропозиції з даного питання так і залишилися без відповіді.

Ми не збираємося скаржитися вам на нашу владу. Влада така, якою вона є. Але ми б хотіли, щоб Європа не ототожнювала Україну, її народ з тим чи іншим політичним лідером. Це в корені неправильний підхід! Сьогодні у нас четвертий президент. І будуть ще і п'ятий, і шостий, і сорок шостий. Президенти приходять і йдуть, а Україна була, є і буде країною в центрі Європи.

Тому ми просимо вас судити про неї не за поведінкою політичних лідерів, а за реальним досягненням країни та її народу. Яскравим прикладом того, що ми можемо багато чого робити на високому рівні, може стати підготовка України до Євро-2012. Коли було прийнято рішення про проведення чемпіонату Європи з футболу в Україні та Польщі, було чимало скептичних заяв у ЗМІ, що, мовляв, Україні не під силу це завдання, що доведеться переносити чемпіонат з України в інші країни. А ви приїжджайте і подивіться на наші стадіони, на аеропорти, на автомобільні дороги, готелі. Приїжджав Мішель Платіні і залишився задоволеним ходом підготовки, і можна не сумніватися, що все пройде на хорошому рівні.

Ми передбачаємо, що керівництво ЄС може висунути контраргумент: ось, мовляв, спочатку добийтеся, щоб у вас в країні всі економічні, соціальні, а особливо демократичні параметри політики, що проводиться діючою владою, відповідали рівню вимог Європейського Союзу, а потім вже ставте питання про інтеграцію України в ЄС.

Це справедлива вимога. Однак не все і не завжди треба планувати з розрахунку на ідеальні якості партнерів. Як відомо, ідеальних людей, ідеальних суспільств, тим більше ідеальної влади не буває. Що вже тут кривити душею – будемо говорити відверто: хіба в самому Євросоюзі так все ідеально? Хіба немає проблем у відносинах між членами ЄС? Так чому до одних країн ви ставитеся толерантно, а до України – якось особливо жорстко?

Україна з давніх часів грала не останню роль у розвитку Європи. Вона, за визнанням багатьох істориків, служила щитом між Заходом і погрозами зі Сходу. Як відомо, в Х - XI століттях Київська Русь була найбільшою культурною і цивілізованою державою світу. Не випадково, наприклад, дочка Великого Князя Київського Ярослава Мудрого Анна стала королевою Франції і вчила грамотності паризьких можновладців. У Європі того часу не було більшої держави, ніж Київська Русь. І наші предки вже тоді знали толк в інтеграції. Київська Русь створила величезне об'єднання народів, рівного якому на Заході тоді не було. Її економічний розвиток не тільки забезпечував населенню нормальне проживання, а й давав змогу постачати багато продуктів на експорт. З огляду на зручне географічне положення на перехресті торгових шляхів між Балтійським і Чорним морями, між Азією і середньовічною Європою, праукраїнська територія стала одним з важливих центрів міжнародної торгівлі.

Боротьба, яку вела Київська Русь, була однією з ланок у постійних протиборствах, які вела Європа проти натиску Азії. Україні в цій боротьбі випало найнебезпечніше місце для оборони від диких орд. Вона перша приймала на себе удари кочівників і століттями була непереможним щитом проти завойовників. Займаючи величезну територію від Балтійського моря і Північного Льодовитого океану до Чорного моря і від Волги до Карпат, Київська Русь відігравала важливу роль у формуванні політичної історії Європи. Навіть після розпаду Київської Русі Галицько-Волинські землі служили для Центральної та Західної Європи щитом, який зупинив і довго стримував монгольське нашестя. Адже саме завдяки союзу між ханом Батиєм і українським князем Данилом монголи не здійснювали походів в західному напрямку.

Ми пам'ятаємо з історії про татаро-монгольську навалу, яка підірвала могутність Київської Русі. Але не слід забувати й того, що подальшого просування східних орд на Захід не відбулося саме тому, що в боях на наших землях вони видихалися і зупинялися. Україна зупиняла і османських завойовників, які саме під ударами українських козаків відкочувалися назад і, ослаблені в битвах з ними, не змогли досягти Західної Європи.

Перенесемося в більш пізні періоди історії, і зауважимо, що на багатостраждальній землі України під час Другої світової війни загинуло 14 мільйонів людей, а вся наша країна внаслідок гітлерівської навали була перетворена в руїни. Ні для кого не секрет, що навіть такий антирадянськи налаштований політик, яким був Уїнстон Черчілль, констатував, що головний удар в тій війні прийняв на себе Радянський Союз, а окупація європейської частини його території почалася саме з України. Багато хто вважав парадоксальним і той факт, що серед засновників ООН поряд з колишнім СРСР була і Україні – таким чином світова громадськість віддала шану нашій країні з огляду на величезні втрати, яких вона зазнала у війні з нацистами. І ось сьогодні наші громадяни намагаються зрозуміти ще один парадокс: як пояснити той факт, що Україна, котра знаходиться в самому центрі Європи, опинилася на узбіччі євроінтеграції, тоді як, наприклад, Туреччина користується повною довірою Заходу? 

* * *

Люди старшого покоління нелегко змінюють свої погляди. Проте ми з задоволенням відзначаємо, що більшість членів ВАП схвалюють курс на євроінтеграцію. І ми докладаємо постійних зусиль до того, щоб він залишався незмінним. Важливо тільки покінчити з ситуацією, при якій в українців створюється враження, що в ЄС нас ніхто не чекає. Ми за своєю природою оптимісти і, як це не парадоксально, все ще продовжуємо вірити в краще. Сподіваємося, серед членів ЄСП наша позиція знайде розуміння.

Тож хотілося б ще раз висловити побажання, щоб ви ставилися до нашого народу, до України незалежно від того, хто при владі. Чим тісніші будуть контакти між нами, чим ближче буде Україна політично до ЄС, тим менше місця буде для авторитарних режимів, для проявів несвободи і придушення інакомислення.   

На закінчення хочу подякувати керівництву Європейського союзу пенсіонерів за надану мені можливість взяти участь в цьому важливому форумі і поділитися з колегами думками, які нас хвилюють.

Дякую за увагу!