Сьогодні відомо багато чого щодо гіпертонії та симптомів цього захворювання. Вчені та дослідники готові поділитися своїми знаннями про те, що є правдивим, а що надуманим: які симптоми підвищеного тиску помилково приймаються за істинні та чи існують способи лікування резистентної гіпертонії.
Гіпертонія або, інакше кажучи, підвищений тиск — це захворювання, яке протікає тривало і, як правило, непомітно. З цієї причини гіпертонію називають «мовчазним убивцею».
Відомо, що підвищення артеріального тиску, періодичне або постійне, відчувають 10–30% людей. У більшості випадків це захворювання є самостійним, рідше — розвивається на основі захворювань інших органів.
Прихований перебіг гіпертонічної хвороби можна виявити за низкою симптомів. При цьому вважається, що такі симптоми, як головні болі, надлишкова пітливість і почервоніння обличчя, — ознаки підвищеного тиску. Чи так це насправді?
Симптоми, що помилково вважаються за ознаки підвищеного тиску
Раніше багато медиків вважали, що головний біль — неодмінна ознака гіпертонії. Однак сьогодні відомо, що це не так. Результати досліджень показують, що люди, які мають високий «верхній» (систолічний) тиск набагато рідше страждають на головний біль. Це ж стосується й тих, хто має велику різницю між «верхнім» і «нижнім» (пульсовим) тиском. Таким чином, ризик розвитку мігрені менше в тих, хто має високий тиск.
Явище зменшення чутливості до болю в результаті високого тиску вчені називають обумовленою гіпертонією. За однією з версій, підвищення тиску викликає ущільнення стінок кровоносних судин і це призводить до зменшення чутливості до болю. Тому медиками був зроблений незвичайний висновок: головний біль — це ознака нормального, а не підвищеного тиску.
Те ж можна сказати й про надмірну пітливість. Сьогодні відомо, що гіпергідроз (надмірна пітливість) може бути як спадковим явищем, так і ознакою інших захворювань, крім гіпертонії.
Що стосується почервоніння обличчя, то навряд чи й цю ознаку можна назвати обов’язковою для гіпертоніка. Крім звичайних причин, таких як перепад температур, ніяковість або фізичне навантаження, почервоніння обличчя може бути викликане розацеа — шкірним захворюванням, яке супроводжується хронічним запаленням дрібних кровоносних судин.
Існує і ще одна ймовірна ознака підвищеного тиску — носова кровотеча. Спостереження показують, що носова кровотеча спостерігалася тільки в 17% із тих, хто перебував у гострому стані, що був викликаний підвищеним тиском. Тому медики кажуть, що для більшості людей поява носової кровотечі не пов’язана з гіпертонією.
За словами медиків, єдиний спосіб діагностувати стійку гіпертонію — це робити регулярні вимірювання тиску.
Що може порадити медицина для профілактики і лікування підвищеного тиску? Лікування гіпертонії як хронічного захворювання має починатися зі зміни способу життя. Здоровий спосіб життя, основними елементами якого є відмова від шкідливих звичок, фізична активність, правильне харчування і внутрішня гармонія, важливий також для профілактики гіпертонії.
Нові досягнення в лікуванні гіпертонії
У більшості випадків в лікуванні гіпертонії офіційна медицина використовує медикаментозні препарати, що знижують і стабілізують тиск. Однак для тих людей, хто має резистентну гіпертонію, це лікування є марним.
Нещодавно вченими з університету Квін Мері (Лондон) було випробувано пристрій-імплантат, що здатний істотно знижувати артеріальний тиск. Сам пристрій розробила компанія ROX Medical в Каліфорнії. Імплантат, розміром з канцелярську скріпку, імплантується в пахову область пацієнта. Пристрій створює порожнину між артерією та веною в районі верхньої частини стегна, це зменшує опір при проходженні крові та знижує артеріальний тиск.
Імплантат був випробуваний на 42 пацієнтах, які мали резистентну гіпертонію. Результати нормалізації кров’яного тиску порівнювалися з контрольною групою з 35 пацієнтів, яким було приписано стандартне лікування.
Як результат, через 6 місяців після початку дослідження було виявлено значне зниження артеріального тиску у пацієнтів, яким ввели імплантат. Але все ж введення такого пристрою мало й свій побічний ефект: у третини пацієнтів у місці введення імплантату з’явився набряк. І хоча ця проблема була вирішена, багато вчених вважають, що необхідно проводити додаткові дослідження довгострокових наслідків застосування імплантату, щоб дізнатися, як цей пристрій впливає на організм у цілому.
Аліна Танько
Дзьобак Володимир
РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ
